|
|
 |
|
|
Цьому невеликому районному центру на Тернопільщині свого часу заздрила вся Європа. Ще б пак, тут знаходиться одна з найкрасивіших ратуш... Бучацька ратуша - шедевр, створений гармонійною творчою спілкою львівського архітектора Бернарда Меретина і майстра оживляти камінь, скульптора Пінзеля...
У Бучачі перебувають ще три представники пізнього бароко - середини XVIII ст. Церква Покрови являє союз архітектури бароко та українських дерев'яних церков. Тут теж вгадується спільна робота двох великих майстрів Меретина і Пінзеля. Костел Успіння з розкішним інтер'єром, де використовувався прийом розбиття стін на "дзеркала", - потрапляючи в середину храму, здається, що опинився в гостях у Господині Мідної гори. Малахітового кольору вівтарі прикрашають білі пухкі ангелочки. Не обійдіть увагою і Хрестовоздвиженську церкву при монастирі Василіан. М'які пастельні тони інтер'єру перекликаються з доволі скромним екстер'єром храму.
|
| |
|
|
| | Фото: Ірина Осіпова | |
Назва собору походить від грецького слова «софія» - мудрість. Собор був задуманий не тільки як головний храм давньоруської держави, новий центр «митрополії руської», а й як загальнодержавний політичний і культурний центр ранньофеодального держави. У соборі проходили великі історичні події: урочисті культові церемонії, помісні церковні собори, подання митрополитів і єпископів, «посаження» послів. При митрополичий кафедрi існували найстаріша на Русі бібліотека та скіпторій - майстерня, де перекладалися і переписувалися книги, де було складено літописний збір 1037-1039 років, де написав своє «Слово» Іларіон.
|
|
Канали замість вулиць, човни - головний вид транспорту. Це не Венеція, хоча саме з цим знаменитим містом порівнюють українське містечко Вилкове на Одещині. Розташоване у пониззі Дунаю на кордоні з Румунією, Вилкове славиться не лише своїми незчисленними каналами, а й унікальною культурою - тут ще й досі збереглася і функціонує церква старовірів.
Роль тротуарів виконують кладки – настили з дощок, що височіють над водою й тягнуться вздовж єриків (так вилківці називають свої канали). Імпровізована пішохідна доріжка вузька й дуже нестійка – «грає» під вагою людини. Розминутися перехожим, які йдуть назустріч одне одному, непросто: один неодмінно має зупинитися й обернутися боком. За неписаними правилами, молоді люди поступаються дорогою немолодим. У той же час людина, що йде без нічого, завжди поступиться дорогою іншому з вантажем. Падіння у воду, особливо у святкові дні, тут не рідкість.
|
|
Здесь можно окунутся в другую культуру. Город переполнен старинной архитектурой, памятниками и мемориальными досками. Действует музей Береговщины (бывший графский двор Габора Бетлена). Имеется готический костёл (1100 года), старинный мост в венецианском стиле.
|
|
Місто Бердичів було засноване ще в сиву давнину на високому пагорбі з чудовим краєвидом на ріку Гнилоп’ять. Він і понині стоїть, немов вартовий часу – спокійний і в той же час гоноровий, зберігаючи перлини дорогоцінної культури та духовної спадщини України. Цьому місту відомі й злети, й падіння. Воно пам’ятає і криваві війни, і яскраві й відомі по всьому Правобережжі та далеко за його межами ярмарки, які прирівнювались до великих свят. Тут бував Тарас Шевченко, сюди приїздив до своїх родичів Шолом-Алейхем, тут народився і провів дитинство відомий англійський письменник Джозеф Конрад. У палаці Радзівілів бував великий князь російський Павло Петрович та польський король Станіслав Август. Із палацу, на місці якого нині знаходиться міськвиконком, лунали чарівні мелодії у виконанні Фредеріка Шопена. Саме в цьому місті, в костелі св. Варвари, вінчався відомий французький письменник Оноре де Бальзак з найчарівнішою жінкою того часу Евеліною Гданською...
|
| |
|
|
| | Фото: Ірина Осіпова | |
...Він молодший тільки за Лавру і Святу Софію. Хоча літописні джерела твердять, що Михайлівський Золотоверхий монастир заснував наприкінці Х століття — в епоху хрещення Русі — перший митрополит київський Михаїл. Проте відлік часу для монастиря традиційно ведуть усе ж з 1108 року — зі згадки про те, як «закладена була церква Святого Михаїла Золотоверха Святополком князем місяця серпня на одинадцятий день». З цього дня й почалася слава прекрасного храму київського — слава, більша за його загибель і величніша за відродження.
|
| |
|
|
| | Фото: Ірина Осіпова | |
Осінні дні, коли ще тепло, а повітря від ароматів густо-тягуче, як кисіль – просто ідеальні для лінивих неквапливих вештань вихідного дня. Один з таких чудових варіантів недалеко від Києва – старовинне місто Переяслав-Хмельницький. Серед численних музеїв тутешнього Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» є унікальний: музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини. Саме ним місто славиться на всю Україну.
|
|
Почти в центре Алупки среди зелени старинного парка возвышается величественный Воронцовский дворец – уникальный памятник архитектуры первой половины XIX в. Построенный в эпоху романтизма, он поражает современного зрителя ярким своеобразием архитектурных форм. Оригинальная планировка, интересное стилевое решение каждого из корпусов, мастерство, с которым выложены стены и, наконец, отделка внутренних помещений – всё это восхищает уже не одно поколение любителей прекрасного.
|
|
Із замкової гори відкривається фантастичний краєвид. Далеко внизу видно смужку Корчика. З протилежного боку з-за дерев виглядає приземкуватий півсферичний купол Миколаївської церкви 1834 р. На іншому боці каньйону, понад гранітними скелями, стоїть дерев’яна церква Косьми і Даміана, збудована на честь коронації Олександра III у 1897 р. Трохи північніше розмістився найстаріший храм містечка — костел св. Антонія, заснований князями Корецькими ще у 1533 р.
Але головна святиня Корця — це, звичайно, Свято-Троїцький жіночий монастир. Він був заснований 1620 року як францисканський кляштор. Тоді спорудили барокові костел та корпус келій. Після політичних збурень 1830 року костел скасовують і переосвячують як Троїцьку церкву, а отже, з’являється потреба надати йому православних рис. Тому у другій половині XIX ст. західний фасад колишнього костелу надбудовується дерев’яною баштою з високим шатром, а в східній частині над середнім нефом зводиться четверик з п’ятьма главами, непропорційно маленькими, порівняно з суцільним об’ємом храму. У 1863 р. весь кляштор передається Свято-Троїцькому монастирю. На початку ХХ ст. з’являються тепла Іоанно-Предтечинська церква і надбрамна дзвіниця, збудовані в російському «теремному» стилі. Сьогодні в монастирі вирує життя.
|
|
Олеський замок – один із найстаріших, збережених в Україні. Найпопулярніший на Львівщині. Вперше на письмі про нього згадують у 14-му сторіччі. Замок пережив монголо-татар, належав литовцям, довгий час полякам.
У 17-му сторіччі перейшов до рук руського магната Івана Даниловича. Його донька у замку народила майбутнього переможця турків під Віднем, польського короля Яна 3-го Собєського... Говорить історик Ігор Лильо: ”Замок в Олеську вважається своєрідним ключем від Галичини і Волині, бо він стоїть на перетині цих двох великих регіонів. Це оборонний замок. На відміну від близько розташованого від нього замку в Підгірцях. В історію він увійшов безперечно хоча б тим фактом, що в ньому народилося двоє королів Ян III Собєський і Михайло Корибут-Вишневецький”.
|
|
Понад будиночками і будинками, над пам’ятником улюблениці місцевого населення видатній українській акторці Марії Заньковецькій, подібно ракетам, зринають у небо маківки церков. Це — Ніжин, один з колишніх форпостів Київської Русі, який уперше згадується у літописах під 1147 роком як Уненеж (нинішня назва уперше згадана 1514 року). Колишнє місто ярмарків (Троїцького, Покровського і Всеїдного), колишнє полкове козацьке місто (тут 1663 року відбулася Чорна рада, на якій гетьманом обрано І. Брюховецького, котрий віддав українські землі під безпосередню владу московського царя). Ніжин — це також колишня «грецька столиця» України.
|
|
Резиденція митрополитів — безперечний символ міста, втілення його історії і духу, могутності й краси. Будували її з притаманним коронному герцогству пафосом на замовлення Православного релігійного фонду Буковини протягом 1864–1882 років за проектом відомого чеського архітектора Йозефа Главки, автора понад 170 архітектурних шедеврів у багатьох містах Європи. Логічно, що це феєричне творіння ввібрало все найкраще зі стилів і культур народів, які протягом багатьох століть визначали його обличчя.
|
|
...На этой планете можно было бы поставить крест, если бы здесь жили одни живодеры. К счастью, находились такие энтузиасты, как барон Фридрих Эдуардович Фальц-Фейн, отгородивший для горемычных животных часть Таврической степи и назвавший ее Аскания-Нова.
Со времен основания — конца XIX в. — границы зоопарка значительно увеличились. Здесь появлялись новые животные, которым нужен был приют. Так, лошадей Пржевальского полностью истребили в Китае, поскольку те поедали посевы и обольщали домашних кобылиц. Аскания-Нова стала первым в мире местом, где взялись за разведение в неволе этих диких лошадей, в результате родилось 400 жеребят. Сегодня здесь держится самое большое в мире стадо — 84 животных...
|
| |
|
|
| | Фото: Рафаїл Левковський | |
Заснований у 1051 році монахами Антонієм і Феодосієм у печерах біля літньої княжої резиденції Берестово поблизу Києва. В одинадцятому столітті монастир став центром розповсюдження і затвердження християнства в Київській Русі. У дванадцятому столітті монастир отримав статус "лаври" — головного великого монастиря. У вісімнадцятому столітті Києво-Печерська лавра стала найбільшим церковним феодалом в Україні. Їй належали три міста, сім містечок, біля двохсот сіл і хуторів, більше семидесяти тисяч кріпаків, дві паперові фабрики, одинадцять цеглових і шість скляних заводів, більше ста шестидесяти винокурень і вітряків, біля двохсот шинків, два кінних заводи. Києво-Печерській лаврі було підпорядковано багато дрібних монастирів і так названі пустелі (зокрема, Китаєвська, Микільська та інші під Києвом) з їхніми угіддями і кріпаками в Україні, в Росії і в Білорусії. Свого часу Києво-Печерська лавра зіграла важливу роль у розвитку давньоруської культури, була центром літописання. Тут перекладалися на церковно-слов'янську мову і переписувалися твори іноземних авторів. У лаврі працювали відомі літописці Нестор (автор "Повісті временних літ"), Нікон, Сільвестр. У тринадцятому столітті було складено «Києво-Печерський патерик» — важливе джерело історії Києва.
|
|
Це найвища точка Українських Карпат і України. Вершина дуже популярна серед активних туристів. Назва угорською означає "снігова гора". Її висота становить 2061 метр. Говерлу вважають одним із символів України.
|
|
На правому березі Дністра поблизу невеличкого містечка Хотин Чернівецької області, яке нещодавно відзначило свій тисячолітній ювілей, височіє легендарна Хотинська фортеця. Ця твердиня має стіни близько 50 метрів заввишки і товщиною шість метрів. Але грізний вигляд фортеці, який зберігся й донині, не врятував її від кривавих битв. Найбільше прославився Хотин у військовій кампанії 1621 року. Тоді під стінами фортеці зустрілися 150-тисячна турецька армія і об’єднані війська Польщі та українського козацтва. За твердженнями істориків, поляки разом з українцями святкували перемогу, яка захистила від поневолення західну Європу, вісім днів поспіль.
|
|
|
