Канали замість вулиць, човни - головний вид транспорту. Це не Венеція, хоча саме з цим знаменитим містом порівнюють українське містечко Вилкове на Одещині. Розташоване у пониззі Дунаю на кордоні з Румунією, Вилкове славиться не лише своїми незчисленними каналами, а й унікальною культурою - тут ще й досі збереглася і функціонує церква старовірів.

Найчарівнішою коштовністю в скарбі, яким є архітектурні споруди старих Чернівців, по праву вважається витвір мистецтва відомого чеського архітектора Иозефа Главки - колишня резиденція буковинських митрополитів. Зводилася резиденція з 1864 по 1882 роки. Опоряджувальні та оздоблювальні роботи виконували віденські художники К.Иобст, І.Кляйн, чеський К.Свобода, буковинські - Е.Бучевський і Є.Максимович. З непідробною захопленістю сприймаються веселкове сяяння черепиці її дахів, вигравання сонця на куполах, дивовижне поєднання суворості фортечно-зубчастих стін з вишуканою легкістю і ажурпістю кованих ґрат. У цій дивній за своєю красою споруді вбачаються візерунки української вишивки, гуцульської писанки, буковинського килима, легко вловлюються елементи різних архітектурних стилів, які створюють органічну цілісність споруди.

Адреса - вул.Коцюбинського, 2.

Місто Володимир-Волинський – одне із найстаріших міст України, розташоване на правому березі річки Луги, притоки Західного Бугу. Засноване Великим князем київським Володимиром Святославовичем у 988р., місто декілька століть було економічним і політичним центром південно-західної частини Київської Русі, столицею Волинсько-Галицького князівства. Про нього розповідають давні писемні джерела – “Повість временних літ”, “Слово о полку Ігоревім”, “Галицько-Волинський літопис” пам’ятки матеріальної культури, археологічні розкопки давніх поселень.

Рівненська обл., Здолбунівський район. Монастир-фортеця ХV-ХVІІ ст.

Корець - одне з стародавніх міст України. Воно вперше згадується як Корчеськ в Іпатіївському літописі під 1150 роком, коли тут перебував великий князь київський Ізяслав Мстиславович з своїм сином Мстиславом в час міжусобної війни з володимиро-суздальським князем Юрієм Долгоруким.

На зорі свого розвитку Корець знаходився на одному із торгівельних шляхів, що з"єднував Давню Русь із Західною Європою, відігравав помітну роль в історії Давньоруської держави, а відтак має надзвичайно багату та щедру на події історію.

Областной центр на р. Стырь, древняя столица Волыни. Согласно разным версиям, название происходит от слова "лук", т.е. изгиб реки, либо от имени вождя восточнославянского племени дулибов Луки, основавшего поселение. Впервые упоминается как г. Луческ в Ипатиевской летописи в описании событий 1085 г., когда городом овладел киевский князь Владимир Мономах. Луцк разрушался и сжигался дважды – в 1240 и в 1500 гг. В 1429 г., во времена правления литовского короля Витовта, в Луцке состоялся съезд величайших монархов Европы. В составе Литвы считался второй столицей. Многочисленным религиозным архитектурным памятникам город обязан периоду польского владычества XVI-XVII вв. В Луцке прошли детские годы поэтессы Леси Украинки.

По дорозі Львів — Київ на високому пагорбі здалеку можна побачити камерний замок з могутніми мурами — колишній замок польської корони. Виник він як давньоруське укріплення, а на початку XVII століття став резиденцією польських магнатів. Тут народились майбутні королі Польщі Ян III Собеський та Михайло Корибут Вишневецький. На політичний горизонт Олесько потрапив у XIV столітті, коли через його територію пролягали рухливі кордони між Литвою, Польщею та Угорщиною. Тоді битви за Олеський замок не припинялися. На своєму віці замок багато разів переживав піднесення і занепад. Довгий час Олесько змагався за першість зі Львовом.

Нині тут представлена експозиція Львівської картинної галереї, яка пропонує гостям познайомитися з великою колекцією старожитностей, з колекцією дерев’яної скульптури, а також портретів XVI—XVII століть. В замку зберігаються дерев’яні скульптури загадкового майстра Пінзеля, роботи якого відносяться до візантійської школи. На думку фахівців, його твори за майстерністю суперничають із роботами Мікеланджело. Вчені досі намагаються з’ясувати справжнє ім’я генія. А тим часом, Олеський замок запрошує Вас познайомитися з його шедеврами, які знають розгадку цієї таємниці, але мовчать.

Древнє місто (12.6 тис. жителів) і центр району, розташований на крутих схилах вузької долини р. Стрипа. Перша згадка про Бучач відноситься до 1397 р., а в 1515 р. йому було надано Магдебурзьке право. Над містом підносяться руїни найбільш древньої споруди Бучача - замку, що побудованого в XIV ст, потім перебудовувався (XVI ст) і частково розібраного на будматеріали (XIX ст). Найстаріші культові споруди міста - церква в урочищі Монастирок (зразок подільської кам'яної архітектури XVI ст) і Миколаївська церква (псевдовізантійський стиль, 1610 р.), що носили оборонний характер.

Село Пнів розташоване недалеко від міста Надвірної. Вперше згадується Пнів в історичних джерелах 1482 року. В другій половині XVI ст. тут збудовано Пнівський замок. Відомі напади селян на замок у 1621 та в 1648 pp., коли ним оволоділи повстанці Семена Височана. Руїни замку збереглися до наших днів.

Перші відомості про Чинадієве походять з ХІІІ ст. Тоді його назва звучала як Сент Міклош. Сьогоднішні мешканці Чинадієвого звичні до приїжджих гостей і привітно налаштовані. Вони охоче допомагають мандрівнику у пошуках місцевих пам’яток. У центрі селища збереглись залишки укріпленого палацу XIV-XV ст., збудованого бароном П. Перені. На відміну від більшости фортець закарпатського краю, ця не мала суто оборонного значення і радше була свідком частих міжусобних конфліктів. У 1657 році її серйозно пошкодили польські війська. Під час нацистської окупації замок перетворили на в’язницю. Сьогодні будівля приватизована і новий господар намагається вдихнути життя у старі мури. Цікаво, що у 1900 р. з нагоди одруження своєї дочки граф Ф. Шьонборн запропонував людям збудувати для них на вибір нову церкву чи школу. Громада обрала школу.

Головними туристичними принадами Чинадієвого все ж справедливо вважають мисливський палац родини Шьонборнів-Бухгаймів.

Озеро Синевір - перлина Карпат, його ще називають "Морським Оком". Острівець посередині озера - зіниця ока, а пухнасті смереки - вії.

За легендою дівчина з багатої родини Синь полюбила простого пастуха Віра, її батько, розгнівавшись, скинув хлопця з гори, зі сліз дівчини і утворилося озеро. Давняя легенда тепер відтворена у дерев’яних фігурах Синь і Вір, які стоять на березі озера.

Андріївська церква - видатна пам'ятка архітектури ХVIII ст.

Височить храм на одній з круч Старокиївської гори, на якій, за літописним переказом, апостол Андрій встановив хрест і провістив виникнення великого міста.

Андріївська церква була побудована на замовлення імператриці Єлизавети Петрівни. Збудована 1749-1754 роках у стилі бароко за проектом видатного архітектора Франческо Бартоломео Растреллі.

Музей у Лівадійському палаці порівняно молодий. 1 листопада 1993 року було підписано наказ міністерства культури Республіки Крим «Про реорганізацію Лівадійського історико-художнього комплексу в Лівадійський палац-музей». Перша експозиція у Лівадійському палаці-музеї була відкрита 16 липня 1994 року.

Історія Лівадії, Лівадійського палацу багата на яскраві історичні події. За свою історію Лівадійський палац пройшов шлях від резиденції останнього російського царя Миколи II та його родини, першого у світі селянського санаторію, відкритого 1925 року, і місця проведення засідань Кримської (Ялтинської) конференції в лютому 1945 року, – до музею з розвинутою фондово-музейною базою і широкою дослідницькою діяльністю наукових співробітників.

На сьогодні експозиції нашого музею присвячені історії Лівадії, історії перебування представників династії Романових у Лівадії, Кримської (Ялтинської) конференції, що проходила у Лівадійському палаці з 4 по 11 лютого 1945 року. У Лівадійському палаці також постійно проходять виставки відомих художників.

Науковою та експозиційною діяльністю в музеї займаються п’ять відділів, які проводять роботу по таких напрямках: історія Лівадії, Романови у Лівадії, Кримська (Ялтинська) конференція 1945 року, історія ООН і зовнішньої політики України, мистецтвознавство.

Науково-експозиційний напрямок «Кримська конференція 1945 року» – один з основних у діяльності Лівадійського палацу-музею. Безпосередню роботу по ньому проводить науково-експозиційний відділ «Кримська конференція» у складі двох співробітників. На першому поверсі палацу знаходяться 5 залів, де розгорнута експозиція «Кримська конференція 1945 року», яка створена з фотографій учасників, подій, пов’язаних з конференцією, публікацій її рішень у пресі того часу, книг, присвячених її історії, речових експонатів.

На основі матеріалів, переданих, відповідно, Бібліотекою Рузвельта та, з ініціативи леді Соумз, Фондом Черчілля, у палаці відкриті та функціонують для відвідувачів з 2001 року – Меморіальний кабінет-бібліотека Ф. Рузвельта, з 2004 року – Меморіальний кабінет-бібліотека У. Черчілля.

Тарханкутский полуостров – западная граница Крыма, здесь находятся наиболее крайние его точки – мысы Кара-Мрун (Черный нос) и Тарханкут. Тарханкут – регион с мягким, своеобразным климатом, морскими и степными просторами, уникальными песчаными пляжами и богатым историческим прошлым. В античные времена район был плотно заселен скифами и древними греками, поэтому здесь всегда работают археологические экспедиции, находки делают и подводные археологи. Особые климатические условия позволяют отдыхающим начинать тут летний сезон во второй половине мая, а заканчивать – в октябре.

Троїцький собор - абсолютно унікальна пам'ятка, без якої не обходиться жодна хрестоматія з історії вітчизняної архітектури. Це єдиний в українському деревянном зодчестві приклад хрещатого, дев'ятикамерного, дев'ятиглавого храму. Він був побудований народним майстром Яковом Погребняком, який, за переказами, для більшої наочності проектного задуму представив замовникам сплетену з лози модель майбутнього храму (зберігалася до 1812 р., а потім розсипалася). На мідній дошці 1883 р., знайденій під час реставраційних робіт під підлогою, - гравіровка: "Основался впервые 1775-го года". До 1880 р. через вітхість собору виникла потреба у заміні його на новий. 1888 року споруду було перекладено, як свідчать документи, «за старим зразком» за проектом арх. Харманського. Насправді ж собор при цьому було суттєво змінено.

Кам'яна Могила - світова пам'ятка древньої культури в Україні поблизу Мелітополя у Запорізькій області над річкою Молочною, державний історико-археологічний музей-заповідник.

Це останець піщаника Сарматського моря третинного періоду. Пізніше, коли виникло Понтійське море, на цьому місці утворилися вапнякові відкладення. Згодом море пішло, запанувала пустеля. Коли танув льодовик, "велика вода" утворила долини рік і велетенські вимивини, над долиною постав великий острів. З часом утворився кам'яний пагорб, під впливом води та вітру його плити набули дивовижних обрисів. На багатьох з них можна побачити відбитки рослин та молюсків Сарматського моря. Упродовж років у цьому кам'яному "панцирі" утворювалися печери і гроти, які стародавні люди мали за святилища. Саме сюди приходили перед полюванням первісні мисливці, щоб вершити свої таїнства.

Серед багатьох наскельних малюнків тут чітко простежуються зображення людини, диких і свійських тварин.

Існують версії, що тутешні наскельні написи були першими зразками писемності людства: деякі вчені дотримуються гіпотези, що мелітопольські петрогліфи на півтори-дві тисячі років давніші за всесвітньо відомі месопотамські глиняні дощечки.

Музей-садиба Миколи Пирогова. Місцезнаходження: на околицях міста, вул. Пирогова 155, поза районом «Вишенька» та Вишенським озером, яке також варте зупинки. Музей працює щоденно. Таксі до музею обійдеться приблизно в 10 гривень. Або можна сісти на трамвай № 6 і пройтись до музею.

Микола Пирогов, нар. 1810 р., є безсумнівно одним з найбільш відомих людей, що будь-коли тут проживали. Пирогов відомий своїми багато чисельними відкриттями в сучасній медицині, а саме, заснуванням сучасної польової медицини під час Кримської війни та застосуванням ефіру для безпечної анестезії під час операцій. Решту життя Пирогов провів у селі Вишенька, яке згодом стало районом Вінниці, практикуючи і надаючи безкоштовні медичні послуги. Тепер його садиба відкрита для відвідувачів як музей. Кабінет Пирогова залишився незміненим, і можна побачити інструменти, які відомий хірург використовував при операціях. Зверніть увагу на картину в коридорі, на якій зображено сімейний концерт, який Петро Ілліч Чайковський дав в домі Пирогова.

По смерті Микола Пирогов залишив рецепт збереження його тіла від розпаду. На сьогодні тіло Пирогова є одним з трьох найстаріших збережених тіл в світі, два інших – тіло Леніна та Мао Цзедуна. Тіло лежить в сімейній каплиці Пирогових, що знаходиться за 10 хвилин ходу від музею-садиби. Інші члени сім’ї поховані поблизу, але у більш традиційний спосіб.

Ізяслав – районний центр Хмельницької області, місто на річці Горинь, притоці Прип’яті. В різні часи документи фіксують дещо відмінні його назви: Ізяславль (XIII ст.), Заслав, Заславль, Ізяслав (XIV-XX ст.). В XII - першій половині XIII ст. Ізяслав входив до складу Галицько-Волинського князівства. У XIV ст. місто стало володінням князів Острозьких, право яких на місто підтверджено грамотою польського короля Владислава Ягайла і литовського князя Вітовта. У 1448 році, після смерті князя Острозького, великі маєтки були поділені між його синами. Молодший Юрій отримав Заславль і поклав початок роду князів Заславських. У 1466 році на крутому березі Горині він будує величний замок. В народі це місце має назву Рогнеда. Саме звідси виріс сучасний Ізяслав. Збереглися й залишки цієї найдревнішої кам’яної будівлі. Замок мав дві вежі, 14 городень, дім, церкву. За словами історика В. Антоновича, церква була дерев’яною і мала назву Хрестовоздвиженської.

Кам'янець-Подільський – місто, що зберегло дух середніх віків. Тут Ви побачите одну з найбільших оборонних споруд України, фотецю, що займає провідне місце у світовій історії оборонного зодчества. Літопис приписує будівництво кам'яної фортеці литовським князям Корятовичам, які правили князівством у 60-90-х рр. XIV cт. Високий скелястий берег р. Смотрич, живописний краєвид, величезні вежі з таємничими латинськими надписами...

У 1033-1034 роках у центрi древнього дитинця чернiгiвський князь Мстислав, син київського князя Володимира, заклав собор Святого Спаса. В спорудженнi брали участь мiсцевi та "столичнi" - константинопольськi зодчi. Було збудовано п'ятиглавий величний храм з круглою сходовою баштою для входу на хори з пiвничного боку i невиликим храмом - хрещальнею - з пiвденного. Його стiни у рiк смертi Мстислава (1036)були зведенi на висоту "яко на кони стояще, рукою досящи". Щедро прикрашений зовнi вiзерунковим орнаментальним муруванням i всерединi фресками золотаво-червоних, сiро-зелених та сiро-блакитних тонiв мозаїчною пiдлогою , рiзьблення по бiлому мармуру i червоно-фiолетовому овруцькому шиферу, собор був головним громадсько-культовим, полiтичним i культурним центром мiста i Чернiгово-Сiверської землi, а також усипальнею князiв Мстислава Володимировича, Святослава Ярославича, Tзяслава та iнших. Можливо, тут похований i князь Iгор Святославич, трагiчний похiд якого покладений в основу "Слова про Iгорiв похiд". У ХVTT - ХTХ i на початку ХХ ст. собор було реконструйовано.

Каменное Село - заказник, на 15 га которого среди леса раскиданы огромные и поменьше валуны, преимущественно округлых форм. Они возвышаются среди стволов деревьев, наполняя эти места сказкой. По одной из гипотез необычного нахождения здесь таких валунов, считается, что принесены они были ещё ледником в ледниковый период из Скандинавии. После их форма изменилась под воздействием выветривания. По другой гипотезе валуны - остатки подножий древних гор, теперешнюю форму приобрёвшие под воздействием движения того же ледника и последующего выветривания в течении 20 000 лет. Существует и несколько легенд, объясняющих происхождение Каменного Села и камня со Следами Бога.

У центрі України, в південній частині Житомирської області, на мальовничому березі річки Гнилоп'ять стоїть українське місто Бердичів. Територія, на якій розташоване місто, була заселена ще у II тисячолітті до н.е. На ній виявлено залишки населення періоду бронзи та двох поселень черняхівської культури. Історія Бердичева сягає початку ХV ст., коли великий князь Литовський Вітовт віддав цю місцевість путивльському та звенигородському наміснику Калинину, підданий якого Бердич заснував тут хутір, що згодом почали називати Бердичевом...

Церква Покрова Пресвятої Богородиці у Пархомівці лише частково схожа на православну. Це своєрідний архітектурний синтез готики, східних (азіатських) архітектурних традицій та язичеських культових форм. Храм прикрашений зображеннями вогню, молота, стріл, пророслого зерна, змій, виноградних грон, пластів зораної землі, ялини, півня та, навіть, свастики (давньоіндійського символу вічного руху життя).

Церква оздоблена мозаїками "Покрова Богородиці", "Спас Нерукотворний" та мозаїчним декоративним поясом на дзвіниці. Мозаїки ці створені за ескізами Миколи Костянтиновича Реріха. Так. Того самого Реріха.

Уманський державний дендрологічний парк «Софіївка» Національної академії наук України є шедевром світового садово-паркового мистецтва кінця XVIII – початку XIX ст. Парк розташований на площі понад 170 га на околиці давнього міста Умані Черкаської області. Це зразок пейзажного паркового компонування води, землі, каменів, рослинності, архітектурних споруд і скульптур.

Кто и когда основал Святогорский монастырь — достоверно не известно. Одна из подземных церквей носит имя Антония и Феодосия, которые, возможно, побывали здесь в древности.

Вполне вероятно, что монастырь был обитаем и в более ранние времена, когда в Римской империи начались гонения христиан и многие двинулись в Крым и далее на восток, поближе к Хазарскому каганату, отличавшемуся веротерпимостью. Монастырь был основан в XVII веке, одновременно с созданием цепочки пограничных крепостей.

Стоит Святогорский монастырь у подножия меловой горы, на лесистом берегу Северского Донца, отражающего в зеркальной поверхности и сосны, и скалы, и небо. Многолюдная обитель всегда славилась своею святынею — чудотворным образом Святителя и Чудотворца Николая, явившегося, по преданию, в древние времена в самой середине Святогорской скалы.

Покровський чоловічий монастир було засновано у 1726 році. Головною архітектурною домінантою монастиря стала Покровська церва, яка разом із дзвіницею є найстарішою будівлею із збудованих в м. Харкові, що існують сьогодні...