Прикарпаття -- Подорож Україною

Край прикарпатський наче створений для поетів і туристів, любителів найпрекраснішого. Бо він сам, як пісня, як легенда. Іноді здається, що навіть час тут зупинив свій біг і спраглими очами дивиться на красу Карпат.

Мов шоломи казкових велетнів, підпирають небосхил гірські вершини. Срібно видзвонюють швидкоплинні потоки і, вирвавшись з тіснин, розливаються на рівнині широкими плесами. Таємниче шумлять погойдувані вітром стрункі карпатські красуні-смереки, наповнюючи повітря цілющими запахами живиці. Духмяніють трави, що зеленим килимом укрили піднебесні полонини...

Ви хочете насолодитись тишею та величною красою? Хочете поспілкуватись з гостинними господарями цього краю? Тоді дорога Вам стелиться на Прикарпаття.

Замок збудували в XVI столітті родина Куропатвів, угорсьці за походженням. Ці землі рід отримав у якості подарунку від Владислава Опольського (як я розумію, останнього галицького князя чи його нащадка). На той час гостро стояла потреба захисту межі польських земель, тож умовою подарунку було зведення фортеці. Куропатви з задачею справились. Пнівський замок спорудили у самому передгір’ї Карпат. Поруч проходив шлях на Закарпаття й далі - до Угорщини. Власне сам шлях навряд чи повторював сучасну дорогу Івано-Франківськ-Яремче-Хуст, неподалік від якої і стоїть фортеця. Скоріше за все мова про іншу, покинуту нині торгову дорогу в напрямку села Бистриця.

Подібного села — з такою кількістю музеїв і такою «концентрацією» слідів найвідоміших українців — немає ніде. Своєю славою Криворівня, звісно, найбільше завдячує Іванові Франку, котрий обожнював цей чарівний куточок Карпат. Починаючи з 1901 року, він майже щоліта, аж до останнього свого серпня 1914–го, з гамірного Львова приїжджав у село, яке «напувало душу супокоєм, тихою красою». Відомий етнограф Володимир Гнатюк назвав Криворівню, що набула тоді неофіційного статусу столиці літнього відпочинку інтеліґенції, Українськими Афінами, маючи на увазі її притягальну силу для вітчизняної творчої еліти та відомих діячів польської культури.

Герой народної легенди боярин Роган уже в дохристиянські часи проявив неабияку далекоглядність. На пагорбі Опільського краю він заснував оборонний пункт Рогатин, із якого керував об’єднаними племенами і протистояв грабіжницьким нападам кочівників. В історії це — карб глибокий. Переконаний: сьогодні навіть рядовий турист, котрий побував у тих краях, не заперечить доцільності зусиль мудрого воєначальника.

Наиболее благодатной, в плане наличия достопримечательностей, в Украине по праву считается Галичина. Каждое второе село и почти каждый городок скрывает где-то в лабиринте тихих улочек нечто из ряда вон выходящее. Будь то руины замка, во внутреннем дворе которого растет пышный яблоневый сад, или костел одного из некогда многочисленных католических орденов, или синагога...

На старый Новый год на площади Рынок в Ивано-Франковске состоялось уникальное действо как для самого города, так и для всей Украины, — всеукраинский фестиваль вертепов «Карпатия»

Хороший отдых – это свежий воздух, немного тайн и встреча с необычными людьми. А значит – надо ехать в Карпаты. Все карпатские дороги ведут в Ивано-Франковск. Ну или почти все.

Семь чудес Украины — это, конечно, хорошо. Но катастрофически мало! А вот по семь чудес на каждую область, пожалуй, в самый раз. Ивано-Франковщина — тому подтверждение.

До большинства основных горнолыжных курортов Карпат можно без приключений добраться на обычном легковом автомобиле. Если запастись цепями противоскольжения, осторожностью и терпением.

...сучасник на початку XVIII століття повідомляв, що місто Станіслав «оточували червоні з цегли фортифікаційні мури, глибокі і широкі переколи відділяли місто від передмість, і лише довгими через канави мостами можна було дістатися до двох фортечних брам, званих Галицькою і Тисменицькою, а також вузькими і довгими мостами можна було увійти до міста через малу хвіртку, призначену для прогулянок, звану Вірменською». Фортечні рови заповнювалися водою з Бистриць. З півдня доступ до фортеці ускладнювався Чорним лісом та смугою суцільних боліт.

Гірськолижний комплекс на горі Довгій у Карпатах – найпотужніший в Україні за масштабом інвестицій. Поки що

«ГОРЦЫ». Это слово отдает некой таинственностью, загадочностью. Какие они люди гор? Жесткие, почти жестокие, незнающие благ цивилизации, тысячелетиями живущие среди горных хребтов, бескрайних пастбищ и непроходимых дремучих лесов?! Это мне предстояло узнать, отправляясь в Карпаты к гуцулам — украинским горцам.

Я десять років підряд (і поспіль) вилазю на Говерлу. Чорногірський хребет мені рідний, мов Хрещатик. Отож давно хотілося сходити деінде. В Осмолоду, наприклад. А звідти до Ясіні через Матахів (Матогів) хребет, через Сивулю, перевал Легіонів (Раґодзи), Братківську, Доґяску. І, зрозуміло, самому. Одному. Як завжди. Одному ж краще, бо сам собі директор. Сам приймаєш рішення, сам віддаєш бойовий наказ і сам його виконуєш. І сам себе потім лаєш, що на двадцять кілометрів промахнувся.

В прикарпатском селе Шешоры отгремел известный во всей Европе этнический фестиваль

На Львовщине сгорел деревянный храм и колокольня XV века

Минприроды огласил список самых грязных предприятий в стране

Только мы переступили порог турбазы "Высокий перевал", сразу поняли – все, попали!

вважаються гордими людьми і поклоняються лише Господу Богу та Україні

Скелі Довбуша біля села Бубнище (Івано-Франківщина) — достатньо відомий туристичний об’єкт. Сюди регулярно возять втомлених водами курортників з Трускавця й Моршина і туристів з усієї України та закордону. Гіди, що приїздять з групами, розповідають довірливим гостям про золото, начебто заховане тут Олексою Довбушем, про печеру з великим каменем, що відсувається від заповітного слова, про стародавній скельний монастир і «руський шлях» у Європу. Знавці ж кажуть, що ані знаменитим опришком, ані його скарбами тут і не пахло, а назва заповідника — казка для туристів, придумана радянською владою у минулому столітті. А ось монастир, князі, фортеця, рів навколо неї — чиста правда. Але ми не будемо втручатися у наукові дискусії та легковажно розвінчувати усталені міфи, а спробуємо зайти з іншого, непарадного і, напевно, цікавішого боку — скелелазного. Кожного уїк-енду тут збирається своєрідна спортивно-туристична «тусовка», де всі всіх знають роками, і куди не можна замовити екскурсію.

Болехів -- перше місто Івано-Франківської області, якщо в'їжджати до неї з боку Стрия. Зараз Болехів є містом обласного підпорядкування і з кількома прилеглими селами утворює окрему адміністративну одиницю. Раніше місто належало до Долинського району, а у 1944-1964 роках було центром окремого Болехівського району.

«Столько денег путевка стоит, а тут относятся к тебе, словно ты всем мешаешь», — когда слышишь такую оценку курортного обслуживания, то становится понятно, что до уровня европейского курорта Трускавцу еще нужно расти...

В 15 километрах от второй по величине реки Украины — Днестра, в южной части Галицкого Покутья, находится один из старинных городов Прикарпатья — Городенка, районный центр Ивано-Франковской области.

Узкоколейка в лесу. Слышится протяжный гудок, и из-за пригорка степенно, с достоинством, шумно вздыхая, появляется пришелец из прошлого — окутанный клубами дыма паровоз с большой красной звездой...

Гостиница «Украина» в Ивано-Франковске превратилась в штаб, откуда около 70 представителей всех видов и родов СМИ отправлялись в музеи и заповедники...