Подорож Україною
 
   

    Тут представлено текст публікації Чим «годуємо» Дніпро, тим він нас і поїть
Автор -
Андрій БАГНЮК
Оригінал знаходиться за адресою
http://www.umoloda.kiev.ua/number/406/208/14668/
Рік публікації - 2005
Джерело - Газета "Україна молода"

Андрій БАГНЮК

Чим «годуємо» Дніпро, тим він нас і поїть

12.04.2005

Ще у 1999 році за наполяганням керівників низки промислових гігантів Запоріжжя, Дніпродзержинська, Кривого Рогу і Маріуполя в Україні розпочався екологічний експеримент у гірничо-металургійному комплексі (ГМК). Механізм простий: основні забруднювачі навколишнього середовища одержували пільгове оподаткування завдяки мінімізації відрахувань до державного екологічного фонду, а заощаджені кошти повинні були задіювати на реалізацію цільових програм. Таким чином, до 2010 року найпроблемніші індустріальні міста мали вирватися з «пазурів» екологічної кризи. Оптимістичний прогноз базувався на багатьох проектах, дружно розроблених інiціаторами експерименту у ГМК. Ліміт часу, як бачимо, вичерпався наполовину. Чи ж легше дихається людям і Дніпру?


У Запоріжжі повiтря виграє усіма барвами веселки: громада задихається і хворіє; Дніпро не встигає самоочищатися від промислових нечистот. На такому висновку зійшлися члени екологічних комісій обласної і міської рад. На спільному засіданні вони аналізували підсумки екомоніторингу. Нічого, крім скепсису і недовіри, не викликає інформація про мінусову динаміку викидів у атмосферу: зменшення на 4,9 тисячі тонн — воiстину крапля в небі. Навіть якби усі плани було реалізовано, то до 2010 року на голови запоріжців (і довкілля) звалиться десь на 70 тисяч тонн шкідливих речовин менше. Оздоровлення у підсумку становитиме відсотків десять.


Фахівці ж не довіряють статистиці. Директор Запорізького центру екологічного аудиту і зелених технологій Анатолій Добровольський, зокрема, акцентує на недостовірності інвентаризації викидів. Цим зазвичай опікуються приватні фірми, більшість з яких не має власних лабораторій. Відтак доводиться замовляти відповідну інформацію у фахівців заводських лабораторій. Останні ж свідомо «поліпшують» екологічну ситуацію в регіоні щонайменше на третину. Рекордсменами «дези», ясна річ, є підприємства металургійного комплексу. Вони постійно бідкаються з приводу нестачі коштів, і міська влада час від часу відтерміновує виконання важливих пунктів програми виходу Запоріжжя з екологічної кризи в 2001—2010 роках. Наразі забруднювачі лобіюють подальше зменшення відсотка відрахувань до Державного екологічного фонду. У цьому їм, як не дивно, сприяють навіть природоохоронні організації: щороку місто, мовляв, відраховує близько 3,5 мільйона гривень, а з Києва для реалізації цільових програм з екології кошти не повертаються. Тому, приміром, загострюється ситуація з центральними очисними спорудами.


Є така проблема, і забруднення Дніпра набуло катастрофічних обсягів. Колишня влада приховувала правду від широкого загалу, епізодично «обсмоктуючи» її у вузькому колі фахівців підпорядкованих мерії служб. Тепер усім відомо, що місто вже пережило період аварійних ситуацій, коли щодоби в Дніпро скидали близько ста тисяч кубометрів нечистот. «Пережило» — у тому сенсі, що Запоріжжя вступило у фазу екологічної катастрофи, щодоби «напуваючи» надто терплячу річку неочищеними стоками в обсязі вже 110-170 тисяч кубометрів! Ситуація настільки загрозлива, що вона стала предметом недавнього обговорення на виїзному засіданні Мінекології. На сполох забили всi, хто живе нижче за течiєю, — херсонці, кримчани та інші споживачі дніпровської води, яку безкарно псують запоріжці.


Вину за забруднення Днiпра громадськість покладає і на дирекцію запорізького комунального підприємства «Водоканал». Місто, як це не дивно, зганьбило себе... реалізацією кредитної угоди з Євробанком реконструкції і розвитку (ЄБРР). За чотири роки «Водоканал» так і не освоїв близько 16 мільйонів доларів, виділених для доведення очисних споруд Запоріжжя до міжнародних стандартів.


Технічний директор міськводоканалу Петро Спасюк звинувачує одну з німецьких фірм: субпідрядник, мовляв, зриває графіки виконання робіт, вимагаючи врахування, після введення спільної для країн ЄС валюти, євродоларової різниці вартості передбачених контрактом робіт. «Ми змушені порушувати питання про розірвання контракту», — каже пан Спасюк.


Під загрозою можливість задіяння всієї кредитної суми від ЄБРР, який погодився на співпрацю із запоріжцями під гарантії уряду. Майже тупикова ситуація спричинена недолугими рішеннями як міськвиконкому, так і депутатів усіх рівнів. Не вникаючи в суть проблемних стосунків комунального пiдприємства з німецькою фірмою, вони потурали «ріднішому». Тим, зокрема, що дату введення в дію сучасних очисних споруд спершу відтерміновували до 2002 року, потім — ще на два роки... На згадуваному засіданні двох екологічних комісій Петро Спасюк знову клопотався перед депутатами, аби своєрідний карт-бланш подовжили до 2006 року. Проте після виїзного засідання Мінекології «екологічні» депутати виявилися менш поступливими, ніж у попередні роки. Досить, мовляв, скаржитися! Де конкретика в діях? Дирекцію КВ «Водоканал» зобов'язано до 1 липня підготувати план виходу з екологічної кризи. Без кредитної лінії ЄБРР? Тоді повинен бути альтернативний варіант фінансування проекту очисних споруд.



Оригінал знаходиться за адресою
http://www.umoloda.kiev.ua/number/406/208/14668/

Рік публікації - 2005.

Джерело -

Газета "Україна молода"

Щоденна інформаційно-політична газета "Україна молода" видається з 1991 року


Див. також:

Дніпро

Запоріжжя

Запоріжжя

Нижнє Подніпров'я


07.2006
Теми, об'єкти: екологія, Дніпро, Запоріжжя