Подорож Україною
   

    Тут представлено текст публікації Занедбаність – від байдужості
Автор -
Людмила Таран
Оригінал знаходиться за адресою
http://www.vechirka.kiev.ua/article.php?id_article...
Рік публікації - 2006
Джерело - газета Вечірній Київ

Людмила Таран

Занедбаність – від байдужості

Україна велика і різна. Що спільного? Cкрізь – Богом дана краса і наше недбальство. Розбиті дороги, відсутність туристичної інфраструктури, бридкі туалети. У Чернігові на автовокзалі не витримала – звернулася до адміністрації: розвели антисанітарію. Беріть за прибирання якісь гроші, та наведіть лад, шановні! Іноземців годі уявити в тих авгієвих стайнях.

А сміття уздовж доріг, біля водойм? Це – знак крайнього відчуження людей від свого Дому. Що може бути страшніше? Нам люто й послідовно відбивали любов до рідної землі, як відбивають печінки. У Капулівці на Дніпропетровщині розповідали: хто приходив до могили кошового Сірка, то міг далеко «загриміти». Через те немає національної політичної еліти. Те, що плаває зверху, не еліта.

Поговорімо про видиме й очевидне. Яка разюча різниця між містечками біля західних кордонів України і східних та північних! На Заході набагато веселіше, з’явилося чимало будиночків, як у європейських сусідів під боком. Хай на ті новобудови гірко заробляють у наймах у тих самих сусідів, однак це не ті «ропухи» скоробагатьків, які побачиш у Центральній Україні: аби повище та поширше, з вежами, аби на замок було схоже. На Заході України дедалі більше квітів не лише у дворах, а й на вулиці, під акуратними парканами. Щоб не лише собі веселіше, а й людям. На Сумщині, на Чернігівщині, Харківщині села не просто вбогі, а понурі. Мовчу про шахтарські «посьолки» на Донеччині... Скажете, з чого селу будуватися? Той страшний темний шифер, перекошені прикалабки, збиті абияк... Таке враження, що втрачено щось дуже важливе в народному будівництві. У Швеції на хуторах – дуже скромні дерев’яні будиночки, та як намальовані! Українські білі хатки під соломою, попри убогість, світилися таким затишком! І нині у Прикарпатті й на Галичині почали ставити з дерева стильні будинки.

Ще впадають у вічі страшні тини-огорожі по селах. Не обов’язково ж ставити масивні залізобетонні мури та залізні ворота.

У містах – своя спільна біда: вищерблений асфальт, косо-криво поставлені бордюри.

Ще різниця. На Заході з’явилося чимало приватних готельчиків зі всіма зручностями. У Чернігові за місце в готелі «Градецький» заплатила 75 гривень. Номер – обдертий, занехаяний. За такі ж гроші мала окрему кімнату в приватному готелі в центрі Самбора. Комфорт і чистота.

Що північніше чи східніше – то більше сподівань на державу. На Заході більше приватної ініціативи. Збруч і досі позначає незримий кордон. Це знак цивілізаційного «несинхрону» різних частин України. Наш час особливо складний для нас, сущих, тим, що всі нагромаджені проблеми – за попередні десятиліття, ні, цілі століття рабства – виросли перед нами, як Гімалаї. Та ще й відповідні сили роздирають старі рани. Ми ніяк не станемо господарями на своїй землі, бо досі не надбали гідності. І занедбаність наших міст і сіл – не лише від убозтва, а від крайньої нелюбові до себе, байдужості. А, мовляв, якось воно буде... Ще ж не було так, аби не було ніяк.

Психологічно відлучені від Європи, ми надто довго не були включеними в її енергообіг. Але я певна: є правда історії. Імперії розпадаються, а нове народжується у муках. Усе це – на наших очах, на наших долях. Маємо пройти випробування.


22 липня 2006 року



Оригінал знаходиться за адресою
http://www.vechirka.kiev.ua/article.php?id_article...

Рік публікації - 2006.

Джерело -

газета Вечірній Київ

"Вечірній Київ" - газета для усіх поколінь. Виходить з вівторка по суботу українською мовою.


Див. також:

Полісся

Чернігів

Чернігівщина


09.2006
Теми, об'єкти: екологія, сервіс, Чернігів