Подорож Україною
 
   

    Тут представлено текст публікації Білосніжна феєрія
Автор -
Ірина ГАЛІТОВСЬКА
Оригінал знаходиться за адресою
http://www.vechirka.kiev.ua/article.php?id_article...
Рік публікації - 2006
Джерело - газета Вечірній Київ

Ірина ГАЛІТОВСЬКА

Білосніжна феєрія

Полікуватися знаменитою «Лужанською» водою та покататися на лижах і санчатах можна взимку в санаторії «Квітка полонини», що в Свалявському районі.

Не розумію, чому багато людей вважають, що найкращий час для відпустки – це літо. Як на мене, таке твердження давно є застарілим та хибним. Адже зима дарує нам прекрасну нагоду покататися на лижах та санчатах, подихати кришталево-чистим гірським повітрям та помилуватися мальовничими краєвидами Закарпаття.

«Годі скніти у цьому мегаполісі!» – вирішила я і почала терміново збиратися у відпустку до санаторію «Квітка полонини», що у селі Солочин Свалявського району. До слова, саме про це місце мені розповідало багато знайомих, які відпочивають там уже не один рік. «А як там взимку?» – поцікавилася я. «А ти спробуй, – почула у відповідь. – Б’ємося об заклад: після перебування у «Квітці» закохаєшся до нестями у цю дивовижну місцину, так само, як і ми». Схоже, мої друзі таки мали рацію – бо про свій відпочинок у «Квітці полонини» я згадую тепер у Києві як про найпрекраснішу зимову казку, котра, на відміну від інших казок, таки здійснилася.

А почалася ця казка щойно я зійшла з поїзда на станції «Свалява» та подивилася навкруги. «Яке кришталево-чисте повітря, які білі гори, а який білосніжно-чистий сніг», – лише могла з захопленням вимовити я. Найбільше мене, як велику шанувальницю активного відпочинку, звісно, вразив сніг, подібний до найчистішої цукрової пудри. «Такого дива не зустрінеш у місті», – констатувала я, пригадавши брудно-сірі кучугури обабіч загазованих міських трас. А втім, спогади про місто одразу покинули мене і я налаштувалася на чудовий зимовий відпочинок. А про те, що він буде й казковим, свідчив... веселий сміх, який лунав біля річки Пині, що протікає територією санаторію. Закарпатський сніжок приємно потріскував у мене під ногами, коли я прямувала до реєстратури.

– Ми лікуємо не лише знаменитою водою, а й м’яким кліматом, – повідомили мені у «Квітці полонини». – Температура взимку тут лише кілька градусів морозу. Сніг лежить до квітня, а для гірськолижників є два підйомники – на 400 та 900 метрів, які доставляють усіх шанувальників зимових розваг на трасу довжиною у кілометр.

Саме туди я й вирушила, аби приєднатися до відпочивальників. Хтось обирав санчата, хтось гірські лижі. До речі, ціни на прокат у санаторії дуже помірні. Скажімо, підйом на гору коштує від трьох до п’яти гривень. Знаряддя гірськолижника обійдеться до тридцяти, а санчата до десяти гривень. На горі також працюють досвідчені інструктори, отож той, хто не вміє кататися, може дуже швидко з допомогою досвідчених фахівців опанувати мистецтво спуску на лижах. Особисто я обрала лижі і, коли щоразу з вітерцем проносилася на крутих віражах, подумки дякувала знайомим, які порадили мені приїхати саме сюди, до «Квітки полонини», де так чудово відпочивається. А втім, переваги цього надзвичайного місця лише зимовими розвагами не закінчуються. У санаторії взимку можна покататися і на конях – хоч верхи, хоч у кареті. Ці благородні тварини добре діють на людей з порушеннями опорно-рухового апарату. Такий метод лікування називається іпотерапією. Щодня бачила, як зранку на конях гуцульської рідкісної породи відбуваються заняття зі спеціальної гімнастики. Не втрималася і я – на диво, після таких уроків у мене зникли давній головний біль та судоми у м’язах. А ще на території «Квітки полонини» б’є цілюще джерело. Як розповів мені головний лікар санаторію Павло Ганинець, про унікальні властивості місцевої мінеральної води ще у далекому 1558 році доповідали російські посли царю Івану Грозному. «У горах полонинних є колодязь, а в ньому вода солодка, як грушевий квас. Є й інші колодязі, але вода в них, як оцет, а в інших – як щі... І в горах тих вода з каменю тече, а є гаряча, можна яйце зварити... і багато людей приходять із різними хворобами, лягають у ті води, і всім настає зцілення...», – так чотири з половиною століття тому писали вони, повертаючись через Закарпаття до Москви із Царгорода. У ті часи «жива вода» була привілеєм лише королівських дворів. Знамениту «Лужанську» із Сваляви доставляли у бочках за тисячі кілометрів до столу імператорів Австро-Угорщини та Росії Франца-Йосипа і Петра Першого. А перші наукові дослідження про неї зафіксовано в історичних хроніках ще XV століття. Невдовзі «Лужанську» як найцінніші ліки почали продавати в аптеках. За свідченням істориків, у Парижі, Нью-Йорку, а потім і в Токіо її подавали у ресторанах винятково як дорогий столовий напій.

– Не варто міняти принади Закарпаття на курорти Чехії або Франції,– переконаний Павло Павлович. – Адже наші мінеральні води ідентичні знаменитим водам Карлових Вар, Боржомі та Віші. До того ж санаторій уже підтягнувся до фешенебельного європейського сервісу. Збудовано новий корпус на 280 місць із зимовим садом, двома басейнами, VIP-апартаментами, є чудова гірськолижна траса... Живильні властивості нашої аква віти дають змогу класифікувати її за європейськими стандартами як лужну воду. Вона допомагає навіть недужим на цукровий діабет. Для них у «Квітці полонини» є спеціальне відділення. «Лужанська» не тільки «бореться» з середнім та легким ступенями цукрового діабету, а й успішно долає такі ускладнення, як, скажімо, ацидоз (порушення обміну речовин).

«Квітці полонини» поталанило на підземні багатства. Тут п’ють, крім знаменитих Лужанської № 4 та № 7, ще й Поляну Купіль. У цій воді стільки органічних речовин, що нею ефективно лікують хвороби нирок та сечового міхура. А в Київському інституті радіології також з’ясували, що Лужанські успішно виводять радіонукліди. У санаторії хворі приймають натуральні мінеральні ванни, а ще мінеральну воду використовують для популярної нині серед пацієнтів гідроколонотерапії, інгаляцій, гінекологічних зрошень. До послуг відпочивальників – озокерит, масаж, підводний душ-масаж, мануальна та голкорефлексотерапія. Про стреси можна забути під час сеансу у психотерапевта. А на тепловізорі та у іридодіагноста – обстежити без аналізів будь-який орган. Для тих, хто не встиг оформити санаторно-курортну карту, є лабораторія...

...Кілька тижнів, які я провела у «Квітці полонини», промайнули наче яскравий феєрверк. Я не лише підлікувалась знаменитою «Лужанською», а й покаталася на лижах та санчатах, навчилася їздити верхи. А ще знайшла чудових друзів та отримала потужний заряд бадьорості, чудовий рум’янець. Тож вирушайте і ви до Сваляви у «Квітку полонини», аби зустріти тут справжню зиму і відчути щонайбільше позитивних емоцій.


04 лютого 2006 року



Оригінал знаходиться за адресою
http://www.vechirka.kiev.ua/article.php?id_article...

Рік публікації - 2006.

Джерело -

газета Вечірній Київ

"Вечірній Київ" - газета для усіх поколінь. Виходить з вівторка по суботу українською мовою.


Див. також:

Закарпаття

Солочін


09.2006
Теми, об'єкти: Закарпаття, «Лужанська» вода, санаторій «Квітка полонини» у селі Солочин Свалявського району, іпотерапія, порушення опорно-рухового апарату, цукровий діабет, порушення обміну речовин, гірськолижна траса, вода "Поляна Купіль"