Подорож Україною
 
   

    Тут представлено текст публікації Нігерійці на батьківщині Гоголя
Автор -
Олег МАХОВСЬКИЙ
Оригінал знаходиться за адресою
http://www.vechirka.kiev.ua/article.php?id_article...
Рік публікації - 2006
Джерело - газета Вечірній Київ

Олег МАХОВСЬКИЙ

Нігерійці на батьківщині Гоголя

1911 року в селі Великі Сорочинці поставили пам’ятник Миколі Гоголю. 1966-го тут відновили ярмаркування. Наприкінці серпня 32 роки поспіль ярмарки проводились на звичайному пасовиську для худоби. Тож старожили добре пам’ятають незручності, які на кожному кроці чатували на ярмарковий люд. А ще докучали ґрунтові води. Проте за останні 8 років усе тут змінилося. Звісно, на ліпше. Організатори Сорочинського ярмарку на чолі зі Світланою Свіщевою впорядкували територію, заасфальтували доріжки, провели освітлення, звели будинки й навіси, притаманні гоголівській епосі. Ось тепер не гріх і гостей запрошувати, навіть із далеких заморських країн. Щоб на власні очі переконалися, що Україна – не лише Київ.



33-річний Микола Васильович


На цьогорічний Сорочинський ярмарок завітали 25 закордонних дипломатів. Із них – сім Надзвичайних і Повноважних послів своїх держав. Дехто навіть із дружинами, чоловіками та дітьми. Поїздку організувала Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв. У автобус до іноземних туристів запросили й автора цих рядків. За що дуже вдячний. Дарма, що в процесі дводенної подорожі не вдалося виконати намічену програму. Винний в тому щедрий і талановитий гоголівський край. Аби його оглянути, не вистачить і місяця.

Знайомство зі славною Миргородщиною починається з Великих Сорочинців. А точніше – з місцевого літературно-меморіального музею імені М.В.Гоголя. На цьому місці до 1929 року стояв невеличкий будиночок, у якому, власне, 1809-го й з’явився на світ майбутній класик світової літератури. 1951-го будівлю реконструювали.

Іноземних гостей зустріли гоголівські персонажі. Їх радо вітав і сам Микола Васильович. Роль видатного українця виконував 33-річний Богдан Чернявський, актор Полтавського обласного музично-драматичного театру імені Миколи Гоголя.

– У нашому театрі роль Гоголя до 2004 року грав чудовий актор, чимось схожий на автора «Мертвих душ», Валерій Івакін. Чимало працював. Його високою виконавською майстерністю захоплювалися й у Росії. Тож нерідко брав участь і в тамтешніх постановках. Психологічне навантаження спричинило в колеги інсульт, – із жалем каже Богдан Вікторович. – Замінити провідного майстра полтавської сцени довелося мені. Образ Миколи Васильовича втілюю на сцені в постановці Віталія Кашперського «Ночі перед Різдвом». Водночас безпосередню участь беру в театралізованих дійствах у Диканьці, на Сорочинському ярмарку.



Федеральний прокурор із Вашингтона


А тим часом привітна господиня ошатного гоголівського будиночка, вона ж – директор місцевого музею Валентина Міщенко, дорогих гостей запрошувала оглянути експозицію й уважно вислухати екскурсовода Людмилу.

...У вестибюлі – полиця. На ній – декілька книжок Миколи Гоголя. Більшість видань іноземними мовами. Угледівши, що я свій погляд затримав на полиці з літературою, Валентина Данилівна зауважила:

– Як відомо, твори Гоголя перекладено на 64 мови світу. У музейних запасниках зберігаються книги на 32 мовах. Хотілося б поповнити нашу колекцію. Можливо, хтось із іноземних гостей допоможе.

Певна річ, таку інформацію дипломати взяли до відома. А от колишній федеральний прокурор Вашингтона професор Ігор Котлярчук одразу ж попросив директорку назвати адресу, на яку можна вислати твори Гоголя.

…Пан Котлярчук народився 1943 року на Тернопільщині. У січні 1944-го батьки з немовлям на руках потрапили до США. Поїхали подалі від більшовиків. І правильно зробили. Бо ж невдовзі батькового брата вислали до Сибіру, сестру розстріляли. Можна лише уявити, що чекало на маленького Ігоря, якби його тато з мамою залишилися в тій Україні. Нині ж він доктор юриспруденції, пенсіонер. Аби не нудьгувати, викладає світову історію, право в школі у Вірджинії. А ще подорожує по землі своїх предків.

– В Україну вперше потрапив 1992 року. Опісля разів зо тридцять приїжджав сюди. Щоправда, здебільшого в службових справах, – уточнює пан Ігор. – А на Полтавщині вперше. Чудовий край. Тут непогано мати б дачу (сміється).

– А коштів вистачить на її утримання? – лукаво запитав у гостя.

– Отримую пристойну пенсію – Америка цінує й поважає своїх юристів. Тому після завершення трудової діяльності вони не злидарюють. А, отже, жодних проблем. Обіцянку свою виконаю. Великосорочинському музею обов’язково надішлю книжки із творами Гоголя.

– А ви самі мовою оригіналу читали великого українця?

– Намагався. За місяць перегорнув усього кілька сторінок. Російська мова важкувата. От якби рідною – українською… Пригадую, зі мною трапився кумедний випадок, коли вперше приїхав в Україну. Тоді тут збиралися укладати угоду. Російськомовна пані все торочила про якусь «бумажку». Не одну хвилину ламав голову, поки збагнув: це ж вона про папір, себто документ…



«Свій край – як рай»


У музеї Гоголя – п’ять кімнат. Перші чотири присвячено життю й творчості письменника. У них зокрема зберігається копія його атестата про закінчення навчання в Ніжинській гімназії. Майбутній класик доволі добре вчився. Приміром із закону Божого, філософії, логіки, російської словесності, римського права, кримінальної справи, державного господарства в Гоголя було «дуже добре». Фізику, хімію гімназист також знав на «добре». А от математика йому, схоже, не давалася: оцінка – середня. Є в музеї циліндр, оксамитовий жилет, шовкова хустка – речі, що належали знаменитому земляку великосорочинців. Одне слово, сюди варто завітати…

У п’ятій кімнаті представлено експозицію «Свій край – як рай». Її приурочено до 40-річчя відновлення Сорочинського ярмарку та 95-річчя встановлення в селі пам’ятника класику. Про все це нагадують давні знімки, листівки, афіші, виставки, килими, рушники, зроблені місцевими умільцями. Тут же зберігаються й перші штучні віночки, що їх селяни поклали до монумента в далекому 1911-му.

Пройшовши метрів двісті вулицею Гоголя, дипломатична делегація потрапила в прохолоду Спасо-Преображенської церкви – пам’ятки архітектури XVIII століття. Свого часу в тутешній метричній книзі було зроблено запис про народження Миколи Гоголя. Церква ж збудована на замовлення гетьмана Данила Апостола.

– Будівництво розпочалося 1728 року. Церкву спроектував київський архітектор Степан Ковнір, – розповідає протоієрей Іоан. – Це храм-усипальниця. Під важкими тогочасними чавунними плитами покоїться родина гетьмана – сам Данило Апостол, дружина Уляна та їхні діти. Усього 18 поховань. Шлях туди замуровано. Храм мав 9 бань. 1811 року в них влучила блискавка, і вони всі згоріли. Згодом відновили лише 5 головних. За задумом Апостола, стіни в церкві навмисно не розписувалися. Аби вся увага зосереджувалася на іконостасі, вирізаному з липи та вкритому позолотою. Щоправда, з часом вона зникла. Проте, сподіваємося, іконостас усе-таки буде відновлено.



З чаркою і Пацюковим вареником


Далі наш шлях проліг до легендарної Диканьки. Зрозуміло, завдяки талановитому перу нашого славного письменника. Проходимо через Тріумфальну арку, (зведену 1820 року за проектом академіка Луїджі Руска як парадний в’їзд до садиби В.П.Кочубея з нагоди приїзду царя Олександра I), щоби на хвилину завітати до Миколаївської церкви, спорудженої 1794 року. Особливу увагу в ній привернув іконостас, виконаний із мореного дуба. У підземеллі ж розміщено родовий склеп Кочубеїв. У мармурових саркофагах поховано п’ятеро князів і три княгині з вельможного роду. Знаючі люди зауважили, що свого часу і їх було пограбовано. Більшовиками…

Як тільки-но землю вкрили сутінки, ми опинилися на справжньому «вечорі на хуторі біля Диканьки». І знову перед гостями постав Микола Васильович (актор Богдан Чернявський). А з ним – пречудова Солоха, дяк Осип Никифорович, козаки Корній Чуб, Касьян Свербигуз, ткач Остап Шапуваленко, його кум із жадібною кумою та справжнісінький… чорт. Проте лиха не сталося. Від Солохи іноземним туристам дісталося по чарочці. А Пацюк таки відірвав од себе кожному по варенику. Натомість дідько нумо обійматися з дипломатами. Першими він уподобав двох гостей із Нігерії. До речі, Мадуако Паркінсон Чибозо та Амос Олуволе Ідову (на знімку вгорі) були чи не найпопулярнішими гостями на весільному театралізованому дійстві в садибі Хіврі. Від українок, охочих затанцювати з посланцями африканської Нігерії, не було відбою. Така увага, безперечно, приємно схвилювала й наших гостей. Ще б пак!

– Полтавщина – перший український регіон, який запросив дипломатів до себе в гості, – зауважив пан Чибозо. – Мені сподобалася участь в імпровізованому весіллі, не на жарт схвилювала сцена залицяння. Ваш обряд дуже схожий на наш, нігерійський. Уже маємо запрошення і з інших міст. Приміром, із Кременчука. Ми з колегою щиро вдячні за надану можливість побувати на землі великого Гоголя.



Продавали Ахметова…


Сам же ярмарок, як і в часи Гоголя, співав, танцював, клекотів, торгував. Товару тут неміряно. Й усякого. Проте здивував один його учасник – заслужений майстер народної творчості України Микола Переяслівець. Він продавав самого… Рината Ахметова. А ще – Катерину Ющенко. Їхні портрети виготовлено з маленьких шматочків шпону.

Мозаїкою по дереву – маркетрі – майстер займається з 1981 року. З того часу художник виконав чимало портретів, які знайшли місце в музеях і приватних колекціях України, Росії, Канади, Англії, Польщі. Серед його робіт – «шпоновані» обличчя Леоніда Кучми, Володимира Путіна, Григорія Суркіса, Володимира Щербаня, Миколи Азарова та інших.

Скільки коштує Ахметов, Микола Дем’янович не зізнався. Не склав ціну й пані Ющенко. Лише зауважив, що дружину Президента України «писав» три місяці. На нардепа Рината Ахметова витратив чотири. Працював над ними щодня. Судячи з цього, кожен може лише уявити вартість роботи майстра. Певна річ, портрети недешеві. Це однозначно…

Загалом же Полтавщина – унікальна земля, це справді райський куточок. Її, переконаний, ще довго згадуватимуть і нинішні туристи-дипломати. А тим часом безсмертний «Сорочинський ярмарок» Миколи Гоголя триває. Не за горами – Різдво Христове. На це свято організатори обіцяють також влаштувати зимове ярмаркування…



--------

Публікація приведена без фото.



Оригінал знаходиться за адресою
http://www.vechirka.kiev.ua/article.php?id_article...

Рік публікації - 2006.

Джерело -

газета Вечірній Київ

"Вечірній Київ" - газета для усіх поколінь. Виходить з вівторка по суботу українською мовою.


Див. також:

Великі Сорочинці

Великосорочинський літературно-меморіальний музей Н. Гоголя

Диканька

Миколаївська церква у Диканьці

Полтавщина

Сорочинський ярмарок

Спасо-Преображенська церква

Тріумфальна арка


11.2006
Теми, об'єкти: Полтавщина, Микола Гоголь, Великі Сорочинці, Сорочинський ярмарок, літературно-меморіальний музей, Спасо-Преображенська церква – пам’ятка архітектури XVIII століття, гетьман Данило Апостол, Диканька, Тріумфальна арка, Кочубей, Миколаївська церква (1794)