Подорож Україною
   

    Тут представлено текст публікації Час збирати пазл
Автор -
Ірина Осіпова

Рік публікації - 2006
Джерело - Подорож Україною

Ірина Осіпова

Час збирати пазл

Де шукати Аратту?


Цьому селу пощастило – в ньому є два археологічних музеї. Приватний, із назвою „Прадавня Аратта – Україна” та державний. А саме село носить назву Трипілля і розташоване на березі Канівського водосховища. Експозиції обох музеїв розраховані на людей з принципово відмінними способами сприйняття реальності. Приватний музей звертається до емоційної частини людської свідомості, державний більш схильний діяти на здоровий глузд.

Давайте зазирнемо до приватного музею. На подвір’ї нас зустрінуть чималенькі глиняні тітоньки, які зручно всілися на стільцях навколо жорен. Неподалік – віз, прикрашений червоними китицями калини. Експозиція музею побудована таким чином, щоб у відвідувача виникло стійке відчуття: трипільці – це українці, українці – це трипільці. Адже експонати, які моє дилетантське око відправило до трипільської епохи – глиняні горщики із слідами реставрації – стоять упереміж з експонатами яким аж ніяк не декілька тисячоліть – дерев’яними знаряддями праці та скринями. Про око дилетанта кажу, бо йому (окові) не було на що спертися – жодного підпису біля експонатів не знайдено. А здивоване запитання до наглядачки музею: „чому експонати без підписів?”, виявилося незручним, адже відповідь була: „звертайтеся до нашого директора”.

На другому поверсі музею величенька колекція трипільських глиняних виробів (знов-таки, довіряюсь дилетантському оку) у дуже гарному стані. Враження таке, ніби їх нещодавно дістали з гончарної печі.

Після екскурсії по музею вас може охопити відчуття непомірної гордості за українців, адже де вам ще скажуть, що була така трипільська держава Аратта, з якої починалася вся європейська цивілізація? А звідси логічний висновок: Україна – колиска європейської цивілізації. На цьому можна і зупинитися. А можна ще зазирнути до державного музею, де є окремий зал, присвячений трипільській культурі. Тут ви не почуєте слова Аратта, бо ті вчені, які більш обережні в своїх висновках, схильні розміщати цю давню державу в районі Іранського нагір’я.



Що можна з′ясувати, коли майже все відомо


Трипільська культура відкрита Вікентієм Хвойкою вже більше як сто років тому.

Територія України від Карпат до Дніпра густо вкрита слідами давніх трипільських поселень. Археологічні експедиції щороку знаходили щось нове, цікаве. І повільно-повільно якийсь знайдений уламок горщика, шматок кременю додавав маленького штришка до величезної картини давнини. Ця картина нагадує пазл. Якісь шматочки вже дуже добре стикуються один з іншим і знайшли своє місце на полотні. Інші поки що лежать купою, очікуючи на дослідника. Чимала частина всієї картини вільна – шматочки ще не знайдені.

До 70-х років минулого століття вважалося, що про трипільську культуру відомо майже все. Аж ось військовий топограф Шишкін уважно подивився на зроблену з літака світлину околиць сучасного села Майданецького, яке розташоване в Черкаській області на схід від Південного Бугу. На цій світлині крізь товстий шар землі, крізь тисячоліття виринуло величезне трипільське поселення. План поселення у вигляді овалу був „накреслений” рослинами. Там, де під землею збереглися будівельні залишки, колір рослин був трохи світліший, ніж на місцях з поживним товстим шаром гумусу.

Майданецьке поселення площею в 270 (!) гектарів виявилося лише першою ластівкою. Потім знайшли ще цілу низку поселень-гігантів, найбільшим з яких виявилися Тальянки площею 450 гектар. Величезні трипільські поселення вчені назвали протомістами. Між іншим, давній Київ в 13 столітті мав площу 400 гектарів.

Виявилося, що Майданецьке поселення, овальної форми, має розмір десь1,5 на 2 кілометри. Тепер перед археологами постала задача створити детальний план протоміста з околиць Майданецького. Але ви уявляєте собі об’єм робіт на сотнях гектарів? Це ж можна років двісті рити довгі траншеї, сподіваючись, що лопата ось-ось стукнеться об стіну якоїсь хатинки. Довелося археологам звернутися до геофізиків. Геофізики залишили лопати в клуні, а до рук взяли магнітометри. І через чотири роки створили детальну мапу, на якій було видно будинки і вулиці давнього селища. Причому своїм успіхом геофізики зобов’язані самим трипільцям, а точніше ритуалу спалювання селища. Адже в одному поселенні трипільці жили лише 50-80 років. Після того, як мешканці селища виснажували землі навколо, приходив час переселятися на нові родючі ґрунти. І коли трипільці покидали старе поселення, вони його підпалювали разом зі всім нажитим за декілька десятиліть скарбом. Стіни будинків були обмазані глиною, і коли глина опинялася у вогнищі, вона ставала слабким але постійним магнітом. Отже на місцях, де під землею були рештки спалених будівель, магнітометр показував наявність магніту.

Після створення мапи були довгі роки розкопок, досліджень. На території протоміста було приблизно 1750 будинків. В такому великому поселенні могли жити біля десяти тисяч мешканців.

Центральна частина протоміста має звичну нам квартальну забудову, а периферійні будинки стоять щільно один до одного, „дивляться” всередину поселення і „викреслюють” на плані два вкладених один в інший овали. Виходить, що стінами протоміста були... стіни будівель його мешканців. Ось такий цікавий підхід до укріплення поселення.

Більша частина будівель протоміста була двоповерховою. Вхід в приміщення знаходився на другому поверсі, де і жили мешканці. Господарські приміщення були на першому поверсі, там жила і худоба. Над другим поверхом було горище – дуже важлива частина будівлі з огляду на досить суворий клімат. Разом з дверима горище зберігало тепло в будинку.

Топили в хаті «по-чорному», дим виходив через отвір в стелі над вогнищем, яке часто розташовували справа від входу. Підлога, стеля і стіни були пофарбовані червоною фарбою. В розкопках були знайдені керамічні моделі жител. Судячи з цих моделей, на стінах, навколо дверей та вікон трипільці малювали геометричний орнамент. Можливо, цей орнамент ніс в собі якійсь магічний зміст.



Майстри давнього протоміста


З розкопок з’ясувалося, що давнє протомісто на околицях Майданецького виникло на пізньому етапі трипільської культури, коли ця культура набула найвищого розквіту. Трипільці були вправними землеробами, гончарями, оброблювали кремінь та шкіру, виготовляли тканини, шили одяг.

В Майданецькому було знайдено дуже багато кераміки. Це і різноманітний посуд, і фігурки звірів та птахів, і фігурки людей, переважно жінок. Було знайдено навіть декілька великих людських фігур, що сягають 25 сантиметрів заввишки. Обличчям цих скульптур притаманні індивідуальні риси, на головах навіть є зачіски. Чим не мистецтво?

Мешканці давнього протоміста майстерно ліпили посуд. Маленький за розміром виготовлявся з цілого шматка глини. Знайдені великі посудини зроблені без гончарного кола способом спірального наліпу. Для цього майстер брав глиняну стрічку і по спіралі виліплював спочатку денце посудини, потім переходив до стінок і так до самої шийки. Поверхня посудини ретельно загладжувалася і вкривалася кольоровою глиною – ангобом – жовто-коричневого, яскраво-помаранчевого або червоного кольору. Перед випалом майстер наносив на сосуд орнамент темно-коричневою барвою. Зрідка зустрічаються фрагменти орнаменту білого кольору.

Орнамент на посудинах був не лише оздобленням. Вчені виявили біля 200 складних знаків, нанесених на поверхню. Деякі з них часто повторюються. Інші зустрічаються рідше, і це говорить про новизну рідких знаків, а отже про розвиток великої системи знаків, яка є основою для ієрогліфічної писемності. Трипільцям залишалося зробити ще крок до писемності – від посуду перейти на носії, спеціально призначені для запису – наприклад, глиняні таблички.

Серед майданецької кераміки знайшли велику кількість імпорту. Тобто, мешканці протоміста мали неабиякі зв’язки з іншими поселеннями. До речі, про тісні зв’язки свідчить також те, що високоякісний кремінь, який майстри використовували для виготовлення серпів, завозився аж з Волині.

При розкопках знайдені рештки ткацьких верстатів. Отже, тогочасні модниці могли урізноманітнити свій шкіряний гардероб за рахунок пошитих з тканини суконь. Крім того, археологи знайшли глиняні кульки із наскрізними отворами, які, ймовірно, були намистинами.

Але перш за все трипільці були землеробами і скотарями. Густина трипільського населення була чималенькою, а отже трипільці не могли обмежуватися полюванням та пошуком їстівних плодів і горішків в лісах. Вони розводили корів, кіз, овець, свиней, коней. Вирощували пшеницю, ячмінь, горох. Ті сорти пшениці, які вони вирощували, були стійкі до посухи, хвороб і шкідників, багаті білком. До того ж їх можна було висіювати необмолоченими колосками на неораний ґрунт. Достатньо було лише опустити колосся в землю за допомогою мотики. Та хліб древнім трипільцям навряд чи був відомий, адже такі добрі у всіх відношеннях сорти не були придатні для випічки. Але з зерна можна було зварити поживну і корисну кашу.

Давні землероби користувалися серпом, який був зроблений з дерева або рогу з крем’яними вкладеннями. Край крем’яних пластин майстер робив зубчатим. Знайшовши такого серпа, сучасні археологи зацікавились: а яка ж з ним буде продуктивність праці? І реконструювали подібне знаряддя. З ним, а також з металевим серпом археологи вийшли на поле і... виявилось, що продуктивність праці з давнім серпом всього лише в півтора рази менше продуктивності з металевим серпом.



Музей, яким він може бути


Останніми роками археологи звернулись до мультимедійних технологій. Тільки уявіть собі, заходите ви до музею, дивитесь на акуратно розкладені на поличках та розвішені по стінах знаряддя праці, посудини і інші дуже цікаві речі. Аж ось вам дають шолом, який ви вдягаєте на голову, і... ви починаєте мандрівку по давньому трипільському протомісту. Повз вас проходять його мешканці, вдягнені настільки оригінально, що ви запам’ятовуєте фасончики про всяк випадок. Потім підходите до гончарної майстерні. Майстер виймає з печі новенькі цілі горщики, фрагменти яких ви щойно бачили на полицях. Трохи далі по вулиці в житловому будинку дівчата тчуть полотно, невгамовно бігають діти, господар приводить до ладу мисливську зброю... Поки що такий музей в нашій країні – справа майбутнього, але вже сьогодні фахівці можуть реконструювати давнє поселення, маючи його план і врахувавши ландшафт місцевості.



Куди ж поділися трипільці?


Трипільська культура зародилася в середині шостого тисячоліття до нашої ери. Прийшли трипільці на українські землі з території сучасних Румунії та Молдови і поступово розселялися все далі на схід – спочатку до Південного Бугу, а потім і до Дніпра. Трипільські поселення ставали дедалі більшими і в середині четвертого тисячоліття до нашої ери в межиріччі Південного Бугу та Дніпра виникли гігантські протоміста.

Навіщо ж будувати такі великі укріплені поселення? Серед учених нема одностайності в цьому питанні. З одного боку трипільським племенам могли загрожувати мешканці степу. Правда, степовиків на той час було не так вже й багато, а їх озброєння навряд чи могло конкурувати з високо розвинутим трипільським. Отже, скоріше за все, багатотисячні об’єднання трипільців воювали між собою, претендуючи на землю. І будували гігантські протоміста, адже великими силами вони могли захистити відстояну землю.

Для спорудження поселення типу Майданецького потрібно було вирубати сотню гектарів лісу, видобути десятки тисяч тон глини. Вчені підрахували, що зусилля, які витрачали трипільці на побудову нового поселення в декілька разів більші за ті зусилля, які прикладали мешканці древньої Месопотамії, коли будували зрошувальну систему. Для таких грандіозних робіт потрібен високий рівень організації суспільства. В Месопотамії для спорудження зрошувальних систем суспільство навіть спромоглося створити перші держави.

І саме тоді, коли трипільська культура була на підйомі – розвивались ремесла, зароджувалася писемність, виникали протоміста – її розвиток несподівано втрачає оберти і культура занепадає, чисельність її представників зменшується і вони розчиняються серед інших, менш розвинених на той час племен.

Вірогідним сценарієм занепаду виглядає такий. Наприкінці четвертого тисячоліття до нашої ери густина трипільського населення була велика. Землі були виснажені, і трипільцям вже стукала у двері екологічна криза – дуже вже вони вправно навчилися використовувати оточуюче середовище. До того ж виверження вулканів в північній півкулі призвели до послідовності холодних зим та літніх посух. Свідками цих подій стали льодовики Гренландії, які донесли до нас такі відомості. За суворих умов урожаї стали мізерними. А знайти вихід з пастки, змінити спосіб ведення господарства на більш ефективний в нових умовах, трипільці не спромоглися. І великі протоміста були приречені на катастрофу – голодну загибель.

Сусіди воювали з сусідами, виборюючи право на життя. Стріли, від яких загинув трипільський воїн, виготовлені так само, як і його власні. Трипілець, який загинув від трипільської ж сокири. Ці знахідки відкривають для нас сумну сторінку давньої історії.

Ціла епоха довжиною більше двох тисяч років завершилась. На звільнену територію сунула хвиля переселенців. Розроблена трипільцями система землеробства залишилася нащадкам і проіснувала аж до часів Ярослава Мудрого.



***


Біля двох десятиліть археологічних розкопок давнього протоміста біля Майданецького і подальші кропіткі дослідження дали багато інформації і дозволили підняти завісу над загадками трипільської культури. І може не варто переносити загадкову Аратту на територію України? Чи є сенс виводити низку „незаперечних фактів”, що покликані поставити трипільську культуру на перше місце в Європі, а може і в світі? Адже на строкатому історичному полотні є місце для всіх культур, що коли-небудь існували. Відсутність якогось мазка зробить картину неповною, а від надмірної яскравості іншого мазка картина втратить гармонійність.


------------

Пазл – від англійського слова puzzle – головоломка

Протомісто – від двох слів: грецького protos – перший та місто

Магнітометр – прилад для вимірювання магнітного поля

Ангоб – покриття із білої або кольорової глини, яке наносять на керамічну поверхню (перед відпалом) з метою маскування дефектів та надання поверхні якого-небудь кольору.

Ландшафт – рельєф земної поверхні



Де подивитися додатково:

В Інтернеті:

http://www.trypillia.com


В бібліотеці:

Відейко М.Ю. Трипільські протоміста (історія досліджень) // 2002 Київ, Академперіодика, 126 с.

Відейко М.Ю. Трипільська цивілізація // 2003. Київ, Академперіодика, 142 с.

Пашкевич Г.О. Відейко М.Ю. Рільництво Племен Трипільскої Культури// 2006, Київ, 143 с.



Рік публікації - 2006.

Джерело -

Подорож Україною


Див. також:

Музей "Прадавня Аратта – Україна"

Обласний археологічний музей

Середня Наддніпрянщина

Трипілля


01.2007
Теми, об'єкти: Трипілля, Музей „Прадавня Аратта – Україна”, Областний археологічний музей, Трипільська культура