Подорож Україною
   

    Тут представлено текст публікації Романтики з міста щастя, що повертають давню історію
Автор -
Юрій ПЕРЕБАЄВ
Оригінал знаходиться за адресою
http://www.golos.com.ua/article/1189167157.html
Рік публікації - 2007
Джерело - Голос України

Юрій ПЕРЕБАЄВ

Романтики з міста щастя, що повертають давню історію

На початку нашої ери на березі Бузького лиману (тепер село Парутине Очаківського району Миколаївської області) височіли, як кажуть історики, стіни міста. За тих часів надто значущого. Міста, в якому нині немає жителів і яке ніколи не пустує. У ньому немає вулиць, але є будинки. Хоч як дивно, ті, хто тут побував, прагнуть знову і знову сюди повернутися.

А називалося воно в ті далекі часи Ольвія Понтійська (Ольбія — від давньогрецького «щаслива») і уособлювало одну з чотирьох найбільших античних держав Північного Причорномор’я, заснованих грецькими переселенцями з міста Мілета (Мала Азія) у другій чверті VІ століття до н. е. Згасло воно у 70-х роках ІV століття н. е. У період свого розквіту територія міста займала близько 50—55 га (20—25 га тепер затоплено водами лиману), а його некрополя — майже 500 га. Ольвія контролювала шлях із Греції і Малої Азії уздовж Південного Бугу в Європу і була найбільшим торговим центром регіону. За сотні років Ольвія мала великий культурний вплив на навколишній світ. Але місто згасло. У XVІІ столітті каміння з його стін турки використовували для будівництва Очаківської фортеці. А у XX столітті залишки ольвійських споруджень використовували для будівництва в навколишніх селах.

Улітку в заповіднику «Ольвія» живуть і працюють археологи. Це і професіонали, і волонтери з усього колишнього Союзу, і студенти, що проходять практику. Намети, гітари і пісні романтиків над багаттями — усе це нині можна побачити і почути в колись щасливому краї. Палюче сонце, відкритий степ, погана вода, прозаїчні «сортири» — це те, з чим щодня зустрічаються археологи. Робочий день у них починається о 6-й ранку і закінчується о 12-й. Роботи багато, адже відкрито лише третину Ольвії. Це за того, що регулярні розкопки тут тривають майже сто років. Копати і відкривати «Ольвію» будуть ще, кажуть, років двісті. Знахідок безліч. Різноманітна кераміка, скульптура, прикраси, архітектурні конструкції, культові і побутові предмети — усього не перелічити. Їх історична значущість неоціненна. Але дехто все-таки вміє оцінювати знахідки. Мова про чорних археологів. Проблема існує не перший рік. Браві, відмінно споряджені хлопці хвацько вилучають цінності, знищуючи і перемішуючи при цьому все, що їх не цікавить. Розкопки після них нагадують Київ після монголо-татарської навали. Боротися з ними вкрай складно, але, у принципі, можливо. В Ольвії, наприклад, майже три роки тому запровадили озброєну охорону всієї території. Допомагає.

Проблема ольвійської експедиції і в тому, що бракує професіоналів безпосередньо на розкопках. Студенти, що приїхали сюди на практику, не мають ні досвіду, ні потрібної вправності. На щастя, такі люди до Ольвії найчастіше не повертаються. Але все-таки більше інших — справжніх ольвіополітів, громадян Ольвії. Людей, що щиро і беззавітно віддані своїй улюбленій справі і цьому місцю, на ентузіазмі яких і тримаються розкопки. Бо грошей, як завжди, бракує. Невеликі зарплати, недостатньо приладів, матеріалів. Так і хочеться кричати в цьому палючому степу: багатії, де ви? Допоможіть археологам відкрити місто щастя і повернути нам історичну пам’ять! Але цей голос — луна у степу, а така необхідна для всіх нас робота археологів триває. Робота, що повертає людям пам’ять. Бо давно відомо: народ, який не пам’ятає свого минулого, не гідний майбутнього.



Оригінал знаходиться за адресою
http://www.golos.com.ua/article/1189167157.html

Рік публікації - 2007.

Джерело -

Голос України

Газета "Голос України"


Див. також:

Історико-археологічний заповідник "Ольвія"

Миколаївщина

Парутине


10.2007
Теми, об'єкти: Ольвія, Миколаївщина, Парутине