Подорож Україною
 
   

    Тут представлено текст публікації Печери Малої та Великої Угольки
Автор -
Михаил Левинец
Оригінал знаходиться за адресою
http://transatlas.com.ua/index.php?what=zakarp&dod...
Рік публікації - 2007
Джерело - Атлас Закарпаття

Михаил Левинец

Печери Малої та Великої Угольки

У південній частині Угольського заповідного масиву в межах стрімчакового середньогір'я пролягає Мармороська тектонічна зона, складена малопотужними вапняково-мергелистими та терегенно-карбонатними відкладами юрського віку. Характерні для рельєфу цієї місцевості екзотичні вапнякові скелі заввишки до 70 м. Це блоки юрського вапняку - клипени. Вони оточені більш молодими породами, які відклалися в крейдяному періоді і називаються флішами.

Численні тектонічні тріщини у вапнякових блоках, велика кількість опадів до 1600 мм на рік сприяли розвитку та інтенсивному утворенню печер та підземних ходів.

На території Угольського масиву КБЗ відомо біля 30 карстових поржнин.

Входи до цих печер знаходяться досить високо (100-300 м) над рівнем долини. Вони іноді настільки заросли чагарником, що знайти їх важко. Більшість печер сильно змиті і до кінця непрохідні. Цілком ймовірно, що вони являють собою залишки стародавніх шляхів стікання підземних вод, які залишилися після утворення долин Великої та Малої Угольки. На користь цього говорить і те, що входи до цих печер знаходяться на різному рівні по відношенню до дна долин, а округлість їх зводів свідчить про проходження тут в минулому напорно - сифонної циркуляції підземних вод.

Виходячи з цього, можна зробити припущення, що печери, які знаходяться у верхній частині вододільного хребта, більш стародавні, ніж ті, що розташовані нижче.


Печера Дружба


Цікавою щодо вивчення сучасного підземного стоку, гідрології району, а також інтенсивності його карстування є шахта Дружба. Вузькі та високі тріщини з різко карадованими стінами, інтенсивна конденсація вологи, відсутність кісткових решток у промивній частині свідчать про те, що утворення нижніх горизонтів печери триває і досі. На глибині 30 м протікає струмок. Він деякий час тече по дну невеликої похиленої галереї, а потім на глибині 50 м просочується крізь щілину в стіні і деякий час стає невидимим. Далі знову то стаючи нашим провідником по печері, то ховаючись у вузьких тріщинах і щілинах з'являється на поверхні у вигляді карстового джерела, постачаючого водою Углянську школу. Про це не знали, тому траплялися випадки, що в шахту скидали сміття, яке розкладаючись, забруднювало підземний струмок. Таке грубе порушення охорони підземних вод не допустиме.

Печера Дружба (Романія) є на сьогодні найбільшою і найгарнішою печерою Українських Карпат. Вхід в шахту знаходиться на висоті близько 500 м у буковому лісі на околиці с. Мала Уголька. Вхід в печеру знаходиться на дні неглибокої триметрової карстової лійки еліпсовидної форми (10 на 15 м) із стрімкими обривистими стінами. Шахта провального типу. Утворення стовбуру розпочалося, очевидно, знизу. Процес корозії, тобто хімічний розчин вапняку, який просочувався зверху по тріщинах в породі, сприяв утворенню на певній глибині купола, що поступово збільшувався до верху. Піднімаючись все вище і вище, купол підійшов дуже близько до поверхні землі. Сильні дощі підмили тонку перемичку, яка обвалилася і утворила шахту. Це підтверджується колосальним навалом брил на дні провала.

Стінки шахти сирі, верхня частина покрита мохом. В них є великі і маленькі ніші, багато тріщин, вертикальних і горизонтальних.

Глибина вертикальної частини щахти до верхівки конусовидного насипу - 21 м. Конус складається з дрібних камінців, змішаних з землею і гумусом, що потрапили в шахту після обвалу.

В 4 м від конуса стіни щахти розходяться майже під прямим кутом, утворюючи стелю високого залу, витягнутого по довгій осі печери. Стіни ховаються в таємничій темряві підземелля. Промінь ліхтаря вириває із вічної темряви частини стіни з тонкими трубами сталактитів, загадковими кущиками геліктитів, нерівну, завалену брилами долівку печери.

Північна частина залу всіяна сталактитами різної довжини і товщини. Багато з них обвиті тонесенькими прикрасами переплетених між собою кам'яних трубочок - геліктитів. Знижуючись виступом із стелі ця частина залу схожа на вітрину ювілірного магазину, всипану в сяючих променях світла кам'яними квітами. Одна з них нагадує айстру, інша - троянду, що розпускається. Вся ця краса промениться міріадами блисків найдрібніших кальцитових кристалів та сріблястих краплинок води, які звисають з кінчиків сталактитів. Зволожені водою напливи здаються живими і від цього ще більш чарівними.

Одразу ж за казковим лісом сталактитів і геліктитів у стіні залу видніється невеличкий отвір північного ходу, який трохи підвищується над долівкою печери. Хід поступово звужуючись, виступами іде вгору. Місцями він дуже вузький, і просуватись по ньому досить важко. Зробивши кілька стрімких поворотів хід через 20 м закінчується вузькою непрохідною щілиною, з якої витікає невеличкий струмок. Утворюючи ванночки і каскади, струмок біжить долівкою ходу, а потрапивши в зал зникає в навалі брил.

На південь долівка залу різко знижується і переходить в слизький осип, який підводить до отвору в нижні горизонти шахти. Хід схожий на невеликий колодязь. Тут знову з'являється струмочок. Рухаючись у цьому напрямку, просуваючись по все новим ходам, спускаючись все глибше і глибше можна потрапити у дальні райони печери, зокрема у її найгарніший зал - зал Саманти Сміт. Загалом печера являє собою систему галерей та залів розташованих на різних рівнях.

Загальна довжина всіх досліджених ходів шахти зараз становить 900 м, глибина - 45 м.

Температура повітря в різних частинах печери коливається від 5 до 8 градусів С., вологість становить 100%.

Печери Угольки - це справжні музеї природознавства. Цікавим в археологічному та палеонтологічному відношеннях є підземний лабіринт скелі Вів. Він являє собою комплекс печер із складним переплетенням ходів, майже до верху заповнених дрібними камінцями та кістками тварин.


Печери скелі Вів


Печери скелі Вів знаходяться в 2 км від лісництва КБЗ. Входи в печери розташовані на різних рівнях на північ, схід, південь. Тут знайдено 8 печер. Найбільша з них печера Білих стін. Довжина її ходів становить 118 м. Печера має 5 окремих входів. Печера суха, в окремих місцях є маленькі сталактити, а встінах ребристі натьоки коричневого, жовтого і білого кольорів. Температура повітря в різних частинах печери коливається від 3 до 6 градусів С., вологість - 100 %.

Печера Вів є другою за довжиною ходів порожнина скелі Вів. Загальна довжина ходів досягає 50 м. Печера закладена у тектонічній тріщині між двома плитами, чим і відрізняється від інших печер. Печерний заповнювач - глина з щебнем великої потужності (10 -12 см). Середня температура печери складає 5 градусів С, вологість - 100 %.

В 10 метрах від одного з входів в печеру Білих стін, на 5 метрів нижче, знаходиться вхід в печеру Перлинна. Колись вони були з'єднані між собою, але з часом ходи запливли, забилися глиною і гумусом. Порівняно невелика, всього 38 м, печера дуже унікальна. Саме в ній знайдено велику кількість викопних кісток і рідкісні утворення печерної перлини. Вхід в печеру неправильної форми, величиною 1,5 х 0,6 м. Права стіна печери вкрита на всю довжину великим каскадним натеком, який місцями доходить до стелі. У печері є два зали: Малого підковоноса та Ікл. В другому залі було знайдено велику кількість ікл печерного ведмедя. Печера волога, місцями капає вода, на підлозі є невеликі ванночки. Середня температура повітря печери приблизно складає 5 град. С, вологість 100 %.

Якщо пройти 200 м на північний захід від печери Вів то можна знайти вхід в колодязь Експедиційний (шахта Упорна). Вхід у печеру неправильної видовженої форми, розміром 1,5 х 1м. Печера являє собою карстову шахту промивного типу глибиною 24 м, яка закінчується двома невеликими залами. Стіни печери сильно карадовані. Стеля залів місцями прикрашена невеликою кількістю сталактитів. По долівці протікає струмок. Температура повітря нижньої частини печери складає 6,2 град. С, вологість - 100 %.

Інші печери скелі Вів малі за розмірами. Їх довжина становить від 8 до 29 м. Середня температура повітря приблизно складає 4 град. С, вологість становить 100 %.


Порожнини скелі Чурь


На правому березі Малої Угольки напроти скелі Вів, але вище метрів на 80, височать красиві скелясті бескіди Копиця і Чурь. На скелі Чурь нараховується 7 карстових порожнин. Печери невеликі за розміром, довжиною від 8 до30 м, закладені вздовж тріщин вапнякового масиву. Середня температура порожнин становить 5 градусів С, вологість 100 %.

Від скелі Чурь на північний схід тягнеться ледь помітна лісова стежка. Вона веде через головний вододільний хребет біля підніжжя двох скель з невеликими печерами Йолкіна та Сріблястої краплини. Далі вона виводить на новий вапняковий масив (ур. Гребінь), який знаходиться у межиріччі Малої і Великої Угольки і простягається з заходу на схід на 2 км. На цьому масиві нараховується 6 відокремлених порожнин. Поряд з печерами на цій території знаходяться інші карстові утвори, зокрема гроти і колодязі. Найбільш цікавими є печери Прозорих стін та Ведмеже ікло.


Печера Прозорих стін


Вхід в печеру Прозорих стін знаходиться напроти вершини Угольська плеша, в скелі витягнутій з південного сходу на північний захід. Вона являє собою дві перпендикулярні камери довжиною 5 і 10 метрів. Стіни її вкриті молочно- білим прозорим кальцитом із зеленуватим натеком у формі кам'яних квітів. В першій прохідній камері знайдено добре збережений череп ведмедя.


Печера Ведмеже Ікло


В 100 метрах на схід знаходиться печера Ведмеже Ікло. Вона заснована по великій косій тріщині, яка пересікає блок під кутом 60. Великий гротоподібний вхід 7 х 10 м. Завалений брилами вапняків, що осунулися з правого боку стіни. Якщо увійти в печеру, майже біля самої стелі чорніє отвір другого поверху, закладений по тій же косій тріщині. Довжина печери становить 30 м. Середня темпепратура повітря 5 град. С, вологість 100 %.


Печера Гребінь


Як би продовженням описаних печер є печера Гребінь, відкрита в 1958 році учнями присілка Велика Уголька. Знаходиться вона на правому березі Великої Угольки біля підніжжя однойменного хребта. Закладена по похилій тріщині в 230 град.. Печера являє собою своєрідну порожнину. Вона має два поверха. Вхід в печеру починається невеликою галереєю в формі замкової щілини. Через три метри стеля різко піднімається вверх на висоту до 10 м. Під ногами чорніє отвір злегка похиленого колодязя, глибиною до 13 м. У протилежній стіні на віддалі 12 м від колодязя видніється невеликий отвір. Це продовження печери, її другий поверх.

Печера дуже гарна. Із стін спускаються каскадні натеки з кам'яними водоспадами, із стелі звисають ажурні кальцитові завіси, а з самого початку, одразу за вузьким ходом, відкривається вид на колодязь, а стелю прикрашають грушеподібні та кулеподібні ребристі натеки.

Печера Гребінь дуже велика. Її об'єм становить 457,6 м кубічних. Довжина - 71 м. Віддаль по вертикалі між першим та другим поверхом становить 29 м. В ній можна ходити в повний ріст. Температура повітря печери складає 8,2 град. С, вологість - 100 %.


Печера Молочний Камінь


На лівому березі Великої Угольки височать над лісом три великі бескіди. Найбільший з них носить назву Молочний Камінь. Складений з білувато - блакитного мармуроподібного вапняку, він повністю виправдовує свою назву. Скеля Молочний Камінь своєю формою нагадує бумеранг. Вся вона поросла лісом і розсічена великою кількістю тектонічних тріщин. На південному її схилі здалека видніється продовгастий отвір. Це вхід в печеру, якій місцеві жителі дали назву Молочний Камінь. Нажаль, люди не зберегли цю пам'ятку природи. Куди не глянеш, стіни понівечені горе - туристами. Подряпані колони, обкурена стеля, розбиті сталактити - все це калічить природу.

Завдяки просторому входу (10 х 2,5 м) печера зсередини освітлена розсіяним денним світлом. Через 5 м від входу вона роздвоюється. Західний хід тупиковий, східний - переходить у великий зал розміром 10 х 15 м і висотою до 15 м. На висоті 10 м печера продовжується вглиб вапнякового масиву по комбінації двох перпендикулярних тріщин, які закінчуються залом 5 х 10 м. Загальна довжина печери - 92 м. Температура повітря великого залу печери складає 3 град. С, вологість - 100%.

Печери Великої та Малої Угольки різноманітні за своєю внутрішньою морфологічною будовою, за кількістю і красою натічних форм, обсягом та кількістю поверхів

Висока концентрація печер на порівняно малій площі говорить про інтенсивність розвитку підземного карсту в цьому районі..

Угольський масив має велике наукове значення для палеоботанічних, палеозоологічних, а також археологічних і спелеологічних досліджень. На схилах Полонинського хребта проведено поки що єдине дослідження спор та пилку з болотних відкладів і печерних нашарувань, що дозволило з'ясувати польодовикову історію рослинності в цьому регіоні.У відслоненнях на річці Великій Угольці палеоботаніки знайшли відбитки листя магнолії, лавра, пальми, мирта, винограду та інших субтропічних і тропічних рослин, які зростали 25 млн. років тому. В печері Молочний Камінь виявлено стоянку первісних мисливців, довкола неї - місця від багаття [9].

Печери Угольського масиву є давніми утвореннями і походять внаслідок вимивання водою карстових порід. Цьому є доказом численні сталактити, сталагміти та натічні утворення, для росту яких потрібен чималий час - десятки й сотні тисяч років, а то і мільйони.



Оригінал знаходиться за адресою
http://transatlas.com.ua/index.php?what=zakarp&dod...

Рік публікації - 2007.

Джерело -

Атлас Закарпаття

сайт Атлас Закарпаття


Див. також:

Карпати

Угольський лісовий заказник


11.2007
Теми, об'єкти: Карпати, Угольський заповідний масив, Печера Дружба, Печера Вів, Порожнини скелі Чурь, Печера Прозорих стін, Печера Ведмеже Ікло, Печера Гребінь, Печера Молочний Камінь