Подорож Україною
 
   

    Тут представлено текст публікації Біля підніжжя Білих Гір
Автор -

Оригінал знаходиться за адресою
http://www.kozactvo.org.ua/uk_u.php?d=a&i=1484
Рік публікації - 2008
Джерело - Україна козацька

Біля підніжжя Білих Гір

Кожен куточок нашої синьоокої, золотокосої неньки України – благословенний, неповторний, наділений справжніми щедротами. Ми добре знаємо про велич синіх Карпат з їх цілющими джерелами, про перлини кримської природи. А що відомо про природу Східної України? Чи лише історичним Диким полем і териконами шахт може вразити ця частина нашої країни? Її своєрідною природною візиткою можуть стати білі гори, що височать над річками у басейні Сіверського Дінця та на схилах великих балок. Вертикальні білі стіни – це відслонення білої крейди (корінної породи). Ліричний портрет крейдяних гір з любов’ю до цих неповторних ландшафтів змальовували чимало письменників, науковців, зокрема, Т. Атемасова та М. Банік.

Прорізані урвищами схили, що біліють розсипами крейдяної крихти, особливо привабливі навесні. Тоді серед яскравої зелені схилів можна знайти білі дзвіночки громовика, ніжні фіолетові китиці істоду, а маленькі білі квіточки переломника вмощуються на щільній пухнастій подушці листя. У западинах між пагорбами червоніють розкішні кущі тонколистової півонії. Жовті горицвіти щоранку розкриваються назустріч сонцю. Подекуди можна натрапити на невеличкі «плямки» ніжно-білої лісової анемони, що росте просто серед степової рослинності поміж білими горами, нагадуючи нам про те, що колись на крейдяних схилах були ліси.

Влітку над крейдяними схилами у нагрітому сонцем повітрі коливається дуже сильний аромат квітучого чебрецю. Цей аромат крейдяних гір зберігається аж до пізньої осені.

Непросто мешкати тут рослинам – ґрунт вапняний, щільний, добре утримує вологу, але відбиває світло. Температура на поверхні тримається на диво невелика. За довгі роки еволюції тут сформувався своєрідний комплекс - рослини, що мешкають тільки на крейді і не ростуть більше ні на якому ґрунті. Крейдяних відслонень в Україні дуже небагато, практично вони є тільки на Сході, тому ботаніки назвали такі рослини рідкісними, реліктовими та ендемічними.

Особливу увагу дослідників привертало питання віку крейдяних відслонень та походження їхньої флори. Адже крейдяні відклади – це товстелезний шар із раковин одноклітинних організмів, що мешкали у водах давнього моря понад 70 мільйонів років тому.

Флора крейдяних схилів формувалася протягом сотень років. Наприклад, угрупування білуватого полину мешкають тут з кінця третинного періоду кайнозойської ери. Вони добре закріплюють ґрунт, зберігають схили від ерозії. Такого ж еволюційного віку й так звана «флора гісопу» - ціла група рослин, що мешкає в умовах рухливих крейдяних осипів. Коріння гісопу занурено у крейдяну товщу на 5-7 метрів, а частина стебла, що стелиться по поверхні, є своєрідним «якорем», який чинить опір руху крейдяних часток. Гісоп крейдяний разом з багатьма видами крейдяних рослин занесений до міжнародної та української Червоних книг.

Є на крейдяних схилах цікава група рослин, що походять від гірських форм рослин. Ботаніки звуть її групою «знижених Альп». Типові її представники на білих крейдяних горах – шиверекія подільська та переломник Козо-Полянського. На Сході України шиверекія росте лише у двох-трьох місцях.

Верхні частини крейдяних схилів, як правило, вкриті різнобарвною степовою рослинністю. У травні тут рясно цвіте жовтим цвітом чагарник дереза, або караган. Під його колючим покривом часто знаходять прихисток інші рослини, а інколи й тварини. Поруч із караганиками росте ковила. Навесні вітер колише цілі пухнасті поля квітучої ковили.

Рідкісними крейдяні рослини стали з різних причин. Наприклад, тендітний льонок крейдяний, що росте виключно на чистій щільній крейді, поволі зникає, тому що чистий незакріплений крейдяний схил зазнає сильного змиву. А смілка крейдяна виключно рідкісна за природними причинами: її основний ареал знаходиться на схід від України. Загалом же у неповному списку тутешніх рослин нараховується 237 видів. До Червоної книги України із них занесені 37.

На жаль, зникає вже такий тип рослинності, як крейдяні бори, що складаються з крейдяної сосни та пов’язаного з нею комплексу рослин. Такі бори збереглися в Україні тільки у національному парку Святі Гори у Донецькій області.

Крейдяним горам притаманна й особлива фауна, вона складається з мешканців степу та кам’янистих місцевостей. До перших належить бабак, що споруджує нори біля підніжжя схилів. На викидах білої крейди, що дуже добре помітні здалеку, часто можна бачити кам’янок – танцюристку та звичайну. А у складках та щілинах вертикальних крейдяних стін гніздяться звичні для нас горобці та ластівки. На невеличких чагарниках, що пристосувалися до життя на крейдяних схилах, можна побачити такого степового птаха, як садова вівсянка. Вранці можна чути, як самець голосно співає, сидячи на верхівці кущика.

Удень, коли над крейдяними горами повітря добре прогрівається, у небі починають кружляти пернаті хижаки: орел-карлик та змієїд, занесені до Червоної книги України. А у величезних, широко розгалужених крейдяних урвищах гніздиться степовий підвид звичайного пугача, також червонокнижний. Найбільший із сов, цей птах не має природних ворогів.

Прихильникам сільського, зеленого туризму буде цікаво зустрітися із таким творінням природи, як крейдяні гори, та з їх тендітними мешканцями. Отже, складаючи маршрути своїх мандрівок Україною, не оминайте її Схід. Поєднання лісостепу, білих пагорбів, річкових заплав та рівнин залишить на згадку про себе у пам’яті чарівні пейзажі, серед яких душа розкривається і співає щиро й вільно.



Оригінал знаходиться за адресою
http://www.kozactvo.org.ua/uk_u.php?d=a&i=1484

Рік публікації - 2008.

Джерело - Україна козацька


Див. також:

Донеччина

Національний природний парк "Святі Гори"

Сіверський Донець


03.2008
Теми, об'єкти: національний парк Святі Гори у Донецькій області, Сіверський Донець