Подорож Україною
 
   

    Тут представлено текст публікації Олесько: сучасне життя старовинного замку
Автор -
Ярина Капітан
Оригінал знаходиться за адресою
http://www.bbc.co.uk/ukrainian/entertainment/story...
Рік публікації - 2008
Джерело - Бі-Бі-Сі

Ярина Капітан

Олесько: сучасне життя старовинного замку

Олеський замок – один із найстаріших, збережених в Україні. Найпопулярніший на Львівщині. Вперше на письмі про нього згадують у 14-му сторіччі. Замок пережив монголо-татар, належав литовцям, довгий час полякам.


У 17-му сторіччі перейшов до рук руського магната Івана Даниловича. Його донька у замку народила майбутнього переможця турків під Віднем, польського короля Яна 3-го Собєського. Хоча б через це Олеський замок увійшов в історію, - говорить історик Ігор Лильо: ”Замов в Олеську вважається своєрідним ключем від Галичини і Волині, бо він стоїть на перетині цих двох великих регіонів. Це оборонний замок. На відміну від близько розташованого від нього замку Підгірцях. В історію він увійшов безперечно хоча б тим фактом, що в ньому народилося двоє королів Ян III Собєський і Михайло Корибут-Вишневецький”.

Чорною сторінкою в історії замку стає 19 сторіччя. Споруда переживає дві пожежі, землетрус. Крім того, власники знаходять у замку скарб і починають шукати ще, руйнуючи стіни, каміни, безцінні розписи. Пам’ятка перетворюється у суцільну руїну. До другої світової замок використовують як жіночу сільськогосподарську школу. У часи війни там розміщують військові склади. А по боях у 1951-му році замок зазнає нищівного удару. В дерев’яний дах вдаряє блискавка і споруда згорає до тла. За відновлення замку беруться у 70-х роках. Натхненником і безпосереднім учасником робіт тоді був сьогодні вже Герой України Борис Возницький. Олеський замок переходить під опіку Львівської галереї мистецтв, якою він керує. Споруду більш менш доводять до ладу, - розповідає заступник Бориса Возницького Микола Гайда: „Туди були спрямовані у 70-х роках державні кошти, сконцентровані. І потім, не знаю протягом скількох років, той замок був я не скажу був реставрований, бо це не правда. Він був приведений до порядку”.

Із 70-х років розпочинається історія Олеського замку як музею. До нього звозять різні речі і роблять кілька виставкових залів – скульптури, картин, меблів. За винятком трьох речей – усе привезені експонати. Про це обов’язково згадують у кожній екскурсії замком, зокрема для іноземців: „У цьому замку всі речі оригінальні, старі. Тут копій немає. Але місцеві тут тільки три речі. Це – двері, портал (різьба по каменю) і розписи на стінах. Решта речей привезено з інших замків України і частина навіть з Європи”.

Зі Львова до Олеська – автобусом півтора години. Квиток в обидва боки обійдеться у неповних 25 гривень. Плюс 5 гривень вхідний квиток у замок. Екскурсія - тридцять гривень на групу. Іноземці часто таким цінам дивуються. Щосуботи влітку замок відвідує близько шести сотень туристів. Останнім часом від них просто не має відбою, - зізнається касирка замку з 20-річним стажем пані Марія: „Перше за радянських часів також було багато. Москвичі приїжджали. Потім, коли Союз розпався, то було мало. А тепер знову багато: Польща, Мінськ, німці, і з Америки, і з Англії, і з Франції їдуть”.

Замок в Олеську розміщений на пагорбі. У підніжжя – кілька сувенірних крамниць, продуктовий кіоск. До споруди веде крута, вистелена бруківкою дорога. Територія навколо замку – 14 гектарів: галявини, кам’яні скульптури, альтанки. При вході у споруду – одних з небагатьох об’єктів інфраструктури – ресторан Гридниця. Взагалі замок пропонує небагато атракцій: катання каретою, грамоту про присвоєння князівства напам’ять і дві нові атракції від ресторану, - розповідає його директор Ярослава Павлюковець: „Зараз ми почали пропонувати дві окремі програми „В очікувані князя” і „Подорож в середньовіччя”. Це театралізовані обіди-вистави на 2-2,5 вистави. Це поєднання кухні, танців, співів часів Київської Русі”.

У 70-х роках замок бачив останні поодинокі реставраційні роботи. Відтоді практично нічого не змінилось – навіть автентична покрівля гота (дерев’яна черепиця) залишилась та сама. Однак час відбився на стінах замку, подекуди почала обсипатись штукатурка. На місці також залишилася інфраструктура. Саме її замку найбільше бракує, - вважає історик Ігор Лильо: „Головна проблема замку в Олеську – це майже повна відсутність інфраструктури. Зараз лише в Золочівському замку ми маємо реальні об’єкти де люди можуть пообідати, де є громадські вбиральні, більш-менш добрі під’їзні шляхи. Якщо ж говорити про решту замків навіть з тим же Олеськом – то в плані інфраструктури – це є велика проблеми”.

Брак інфраструктури помічає і частина туристів. Особливо прискіпливі до цього поляки. Більшість замків у їхній державі відреставровані, осучаснені, тому Олеськом деякі з них залишаються не задоволеними. Польська туристка: „Я була в Азії, в арабів. Такого туалету, як тут, ніде не було. Ми, поляки, сюди приїжджаємо в подорож сентиментальну, слідами наших королів, діячів. А ... інші туристи сюди до Вас не поїдуть. Бо такого нема ніде на світі. Навіть у брудних арабів - нормальні туалети. Це міра цивілізації – туалет!!!”.

Натоміть білоруси, у яких ситуація з замками ще плачевніша, ніж в Україні, від Олеська просто у захваті. Недоліки інфраструктури, кажуть, затьмарюють неймовірні краєвиди і дух старовинності споруди. Білоруські туристи: „Тут такі краєвиди відкриваються, що дух захоплює. Внутрішнє наповнення замку – чудове. Видно, що люди любили свою справу. І те, що тут є, хай навіть не відреставроване, більш живе, має свою енергетику. Якщо це все загладити – воно пропаде”.

Замок в Олеську, порівняно з іншими замками Львівщини, виглядає найпристойніше. Для прикладу, сусідній Підгорецький, до речі єдина в Україні королівська відпочинкова резиденція, не оборонний замок, - майже руїна. Так само як оборонна вежа у П’ятничанах, замок у Поморянах, Добромилі, Свіржі, замок-фортеця у Бродах, Жовкві. Усі – потребують відновлення. Коштів бракує, а до концесії львівські фахівці ставляться з пересторогою, - говорить заступник директора Львівської картинної галереї, яка опікується замками Львівщини, Микола Гайда: „Є два способи руйнації. То – коли руйнує час (коли є якийсь фактор). І є другий спосіб руйнації - коли руйнує людська рука, а надто яка то робить непрофесійно, нефахово або з інтересом”.

Як приклад Микола Гайда наводить Золочівський замок. Свого часу там вирішили відновити равелін (оборонну споруду, яка була покликана охороняти міст і ворота замку). З’явився підприємець, який погодився зробити це за власні кошти. В обмін на спорудження ресторану. В результаті равелін втратив попередні форми через намагання збільшити ресторанну площу.

Тому – якщо концесія – то наголошує Микола Гайда – держава має розробити чіткі правила для інвесторів: що і де вони зможуть будувати, що буде заборонено, як вони гарантуватимуть доступність замку для різних верств населення і як вони берегтимуть українську історію.



Оригінал знаходиться за адресою
http://www.bbc.co.uk/ukrainian/entertainment/story...

Рік публікації - 2008.

Джерело - Бі-Бі-Сі


Див. також:

Волинь

Галичина

Львівщина

Олеський замок

Олесько

Підгірці

Підгорецький замок


07.2008
Теми, об'єкти: Олеський замок, Львівщина, Галичина, Волинь, Іван Данилович, Ян III Собєський, Михайло Корибут-Вишневецький, Підгорецький замок